Готуючи матеріал про ціни, спілкувалася з багатьма посадовими особами. Від більшості доводилось чути застереження: «Не «будоражте» людей, чи мало вам інших тем?»...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
ЦІНИ БУДУТЬ ЗБІЛЬШУВАТИСЯ Готуючи матеріал про ціни, спілкувалася з багатьма посадовими особами. Від більшості доводилось чути застереження: «Не «будоражте» людей, чи мало вам інших тем?».
Здається однак, що ці побоювання перебільшені, бо спрогнозувати поведінку цін сьогодні може кожен, не будучи економістом. Навіть тітки, що торгують соняшниковим насінням, обгрунтовують його подорожчання стрибком цін на нафтопродукти, обіцяним глобальним подорожчанням газу, прогнозованим зростанням тарифів на електроенергію, воду і т.д. А головний аргумент — «жити всім треба». Зрештою, окрім об’єктивних причин, є й суб’єктивні. Іноді ціни штучно роздувають до непомірності, як було влітку з цукром. Чомусь раптом більш як на гривню порівняно з початком року подорожчала гречка торішнього врожаю, хоч вона увесь цей час лежала собі на складах. Які тут закони економіки? Знає наш люд теорію цінової політики не з книжок, а з практики. І рідко тепер хто обурюється: «А куди ж дивиться держава!». Усі вже зрозуміли з недавніх спроб уряду регулювати ціни, що справа ця приречена на провал. Ринок — саморегулюючий механізм. І якщо він справді вільний — то в ньому не буває різких коливань. Держава ж лише має дбати, щоб для всіх учасників ринку створити рівні умови, щоб ринок наповнювався товарами. Давно вирізали в сільгосппідприємствах худобу, а тепер дивуємося, чого дороге м’ясо. Інший приклад — олія, яка, порівняно з початком року, на копійок двадцять подешевшала. Чому? Бо раніше існували квоти на експорт соняшникового насіння, а торік їх відмінили. Тема «споживчого кошика» в усіх на вустах. Щоправда, тепер у нас уникають терміну «споживчий кошик». Чи не через те, що стільки довкола того кошика вправлялося в’їдливих гострословів, гадаючи, як обійтися одними колготками на три роки, чи непарною кількістю шкарпеток. Нині послуговуємося поняттям «прожитковий мінімум». Що таке прожитковий мінімум? Вартість певного набору товарів і послуг, який необхідний нам для того, щоб зберігати працездатність і не завдавати шкоди здоров’ю. Для діток до шести років у 2005 році розмір прожиткового мінімуму становить 376 гривень. Від шести до 18 років — 468 гривень. Для працездатного населення — 453 гривні. Для непрацездатних — пенсіонерів, інвалідів — 332 гривні. Для кожної категорії населення визначено свій набір товарів і послуг. Продовольчий комплект формує Міністерство охорони здоров’я, непродовольчий — Міністерство економіки. Хоч, на жаль, досі у нас прожитковий мінімум не визначався за економічними критеріями. Держава «підганяла» цей кошик під те, що була спроможна людям виплачувати. Ще у березні під час засідання парламентського Комітету з питань бюджету міністру фінансів Віктору Пинзенику вручили споживчий кошик «в натурі». Законодавчо закріплена місячна норма продуктів справді вмістилася в одному кошику і обійшлася покупцям в 1,5 раза дорожче, ніж було заплановано державою. А що ж тепер, коли ціни істотно зросли? Працівники держінспекції цін в області подекадно проводять моніторинг середніх роздрібних цін на продовольчих ринках та в торговельних підприємствах, відстежують їх динаміку. Начальник інспекції Тарас Куйбіда, фахівець з 16-літнім стажем в сфері цінового контролю, надав на прохання газети чітку картину поведінки цін. Отже: кілограм яловичини 30 березня на ринках Волині коштував у середньому 16 гривень 50 копійок, а 30 серпня — уже 20 гривень 50 копійок; свинина подорожчала за цей час з 19.60 до 21.10; сало подешевшало з 14.70 до 14.30; птиця у березні коштувала 12 гривень 93 копійки, а в серпні — 13.42. До слова, ціни на наших базарах переважно нижчі, ніж в середньому по Україні, за винятком яловичини та яєць. Та що там м’ясо. Його (разом із салом, ковбасою та птицею) передбачено у споживчому кошику всього 150 грамів на добу. Гірше, що подорожчав наш основний продукт — картопля: у березні середня ціна на ринках становила 68 копійок, а наприкінці серпня — 86 копійок за кілограм, у луцьку — гривня. буряки столові в березні на ринках продавали по гривні й три копійки, а наприкінці серпня — по одній гривні 14 копійок за кілограм, морква коштувала 94 копійки, стала — одну гривню дев’ятнадцять копійок за кілограм. У магазинах столові буряки подорожчали удвічі, морква — утричі. Звичайні яблука і груші стали багатьом не по кишені, що вже казати про делікатеси. Кажуть, у швейцарських супермаркетах деякі товари дешевші, ніж у наших. З непродовольчих товарів рекордсменом за темпами подорожчання в останній час стали нафтопродукти. Якщо першого липня середня ціна на дизельне пальне становила 2.85, а найходовіший бензин А-95 — 3.15, то шостого вересня дизпаливо коштувало в середньому 3 гривні 77 копійок, а 95-й бензин 4 гривні 07 копійок. І це, як прогнозують, не межа. Як же навчитись виживати в таких умовах?
ШКОЛА ВИЖИВАННЯ БАБИ НАСТІ Чи встигають наші доходи за галопуючими цінами? За офіційними даними, в січні-червні номінальні доходи населення зросли на 44 відсотки, наявні доходи — на 44,6 відсотка, а реальні наявні — на 26,8 відсотка. Останнє — це мінус офіційна інфляція, тобто з урахуванням підвищення цін. Виходить, усе нормально, якщо прийняти на віру офіційно заявлені 6,4 відсотка інфляції. Але ж місія МВФ оцінила інфляцію в Україні у 15 відсотків, наводяться й інші версії, зокрема 12—13 відсотків. У такому випадку підвищення розміру мінімальної зарплати з 1 вересня до 332 гривень, збільшення зарплат вчителям і медикам на 15 відсотків ситуацію не рятує. За даними соціологічного опитування Центру Разумкова, у квітні 4 відсотки опитаних вважали, що рівень добробуту їхніх родин змінився на краще, у серпні 22 відсотки стверджували, що ситуація погіршилася. «Ситуація не змінилася», — стверджувало 56 відсотків опитаних у квітні і 41 відсоток — у серпні. Інші дані соціологічних опитувань того ж таки Центру Разумкова, проведені в усіх регіонах України у лютому-червні. На запитання про матеріальне становище їхніх родин 16 відсотків опитаних у червні відповіли, що ледве зводять кінці з кінцями — проти 18 відсотків у лютому; 46 відсотків — що їм вистачає на харчування й придбання необхідних недорогих речей — проти 43 у лютому; 32 відсотки опитаних і в червні, і в лютому відповіли, що загалом на життя вистачає, але придбати речі тривалого користування (меблі, телевізор, холодильник) складно. Втім, оптимісти кажуть, що наш народ звик плакатися, нарікати на бідність. Витрати, за соціологічними даними, в Україні часто вдвічі перевищують доходи. Під акомпанемент нарікань на ріст цін, зубожіння, люди будуються, купують авто, вчать дітей. Для прикладу: приріст довгострокових вкладів волинян за перше півріччя перевищив їх річний приріст за 2004 рік. — З кожної пенсії гроші відкладаю. Скільки старій людині на прожиття треба? Мені 330 гривень вистачає, — міркувала над прожитковим мінімумом пенсіонерка баба Настя, з якою розговорилися біля ЦУМу, де вона продавала букетики айстр та яблука з дачі. — Треба вміти і купити, і продати, і копійку притримати. Нарікають, що цукор літом дорогий. А я ще з зими ним запасаюсь і по 4 гривні за кілограм не плачу. Сьогодні он борошна по гривні за кілограм купила. Взяла днями на пробу — добре й на пироги, й на вареники. Йдіть і ви собі купіть, «Державна комора» називається. Кілька жінок, які призупинилися, повертаючись з роботи, тут же й скористалися порадою баби Насті, яка, сама того не відаючи, рекламувала «інтервенційну» політику уряду, спрямовану на насичення ринку борошном, цукром, крупами за дешевшими цінами. В області цю роботу за дорученням уряду виконує державне підприємство — Луцький КХП № 2. Не тільки в Луцьку, а й в райцентрах у магазинах є куточки, де з Держрезерву цукор продають за ціною 3 гривні 30 копійок, борошно по гривні, відчутно дешевші крупи. Торгують представники «Державної комори» і на ринках, хоч підприємці-конкуренти цьому й не дуже раді. — Сусідка моя, молода ще жінка, вічно плачеться. Їй і тисячу гривень на місяць буде мало. Замість того, щоб кашки малому зварити, колотить дорогі молочні суміші. Пелюшок не пере, купує памперси. Усе в супермаркети ходить. А воно ж на базарі дешевше, завжди щось виторгуєш. І в «гуманітарці» часом добротні речі продають, можна перешити, — ділилася досвідом виживання баба Настя, між тим проговорившись, що окрім пенсії тримає ще й квартирантів, підробляє шиттям і час від часу одержує «спонсорську допомогу» від родичів з села. Треба визнати, що з усіх учасників нашого самодіяльного опитування баба Настя була найбільшою оптимісткою. Багато хто скаржився, що підвищення пенсії автоматично призвело до зменшення розміру субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, а в результаті вийшло, що однією рукою держава дала, а іншою — забрала. До речі, про субсидії. Фахівці Київського міжнародного інституту соціології зробили вибіркове дослідження щодо того, як розподіляється соціальна допомога. Виявилося, що ефективність дуже низька — наприклад, житлову субсидію одержували 57 відсотків бідних і 49 відсотків не бідних, у той час як 43 відсотки бідних не одержували субсидії. Причина таких перекосів — тіньова зайнятість населення, приховування доходів і клопітна процедура доведення права на субсидії. Чимало людей літнього віку, розмірковуючи про прожитковий мінімум у 332 гривні, казали, що приблизно половина цієї суми, а то й більше, у них постійно йде на лікування та придбання ліків, які все дорожчають. Розробники ж «споживчого кошика», вочевидь, орієнтувалися тільки на здорових громадян, оскільки у прожитковому мінімумі ця категорія витрат лише зазначена. Молоді люди у першу чергу згадували про зростаючі витрати на оренду квартир, не кажучи вже про перспективи придбання власного житла. Адже ціни на квартири в містах зростають дуже швидкими темпами. Відчутні витрати й на оплату навчання у вузах, транспорт, одяг та взуття. Загалом усі сходилися на думці, що за останній час наш споживчий кошик істотно подорожчав, як мінімум, у два рази. І якщо за цінами на деякі товари ми вже наздоганяємо США, то не зайве нагадати, що для жителя Америки прожитковий мінімум становить 666 доларів. Нам про таке важко й мріяти. Тому й користуємось досвідом виживання баби Насті.
