Інклюзія у фотографіях

У столичній Середній загальноосвітній школі №50 – 10 інклюзивних класів та 15 дітей з особливими освітніми потребами. Усі перші класи у школі – інклюзивні. А ще тут принципово не називають діагнозів учнів. Кажуть, усі учні – однакові.

Усе почалось у 2016 році. Зараз у цій школі 10 інклюзивних класів та 15 дітей з особливими освітніми потребами. Тут є сенсорна та корекційна кімнати, а також кабінет психолога. У закладі працюють дефектолог, логопед та психолог.

 Так виглядає басейн із кульками в сенсорній кімнаті. Така кімната потрібна, аби дитина могла заспокоїтись. До речі, в цій школі сенсорна кімната відкрита для всіх дітей, а не тільки тих, які мають особливі освітні потреби.

 Це – зоряне небо в сенсорній кімнаті. Біля нього стоїть Нана.

 У цій кімнаті є безліч усього. Різноманітні пристосування потрібні для розвитку і заспокоєння.

 Нана біжить повз гірлянди. Дівчині, яка не любить шум, тут подобається. Асистент учителя забирає її сюди під час перерви. Одночасно тут можуть бути не більше 3 людей.

 Це кабінет корекційних занять. Тут займаються діти, яким потрібна допомога у фізичному розвитку. Кабінетом завідує пан Сергій – корекційний педагог, реабілітолог і вчитель фізкультури.

 Вправа на балансування.

 Реабілітолог розповідає, що в цій кімнаті розвивають координаційні рухи, дрібну і загальну моторику. Коли дитина приходить не в настрої, педагог з учнем можуть просто покидати одне одному м’ячика або поговорити. Також можна повисіти на шведській стінці або піти разом з учителем до спортивної зали.

 Це – балансир. Він розвиває концентрацію уваги та вміння балансувати.

 У цій школі практикують піскотерапію. Вона не тільки допомагає учням заспокоїтись, а й розвиває дрібну моторику.

Інклюзія вирішує великий спектр проблем. По-перше, надія – батькам, шанс – дитині. По-друге, для держави – це зменшення непрацездатного населення. По-третє, підвищення якості суспільства.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.