Ось уже й осінь. Вона тихо, поступово «перекроює» все навкруги на свій смак. Вже прохолодні вечори та світанки...
Тетяна ЧЕРЕПАРА
Ось уже й осінь. Вона тихо, поступово «перекроює» все навкруги на свій смак. Вже прохолодні вечори та світанки.
Але я так люблю осінь, що навіть ці переміни приємно бентежать душу. А ще навівають ось такі рядки:
Не тривож ти душу подихом осіннім, Знаю, що за літом прийдуть холоди. Тихим листопадом, ніжним шелестінням Закружляють юності сліди. Доспіваю пісню під дощі невтішні: Тільки ти не слухай,— вір, чекай і мрій. І як стануть ночі довгі, зими сніжні-сніжні, — Теплим літнім спогадом зігрій.
