Після літніх перипетій з ціною на цукор з особливим трепетом чекали нового цукроварного сезону і споживачі, і виробники солодкого продукту...
Після літніх перипетій з ціною на цукор з особливим трепетом чекали нового цукроварного сезону і споживачі, і виробники солодкого продукту. Перші – у надії на зниження ціни, другі, затамувавши подих, – в очікуванні якихось кроків з боку держави, які б принаймні дали можливість галузі протриматись на плаву. Відповідно до Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор щорічно встановлює Кабінет Міністрів на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва. Однак цьогоріч зі встановленням мінімальної ціни на законодавчому рівні державні мужі не поспішають. А це ускладнює об’єктивний розрахунок договірних цін за цукрові буряки і викликає занепокоєння у виробників.
Олена ДУДКЕВИЧ
ЩО ОБІЦЯЄ НИНІШНІЙ СЕЗОН? П’ятнадцятого вересня сільгосппідприємства області розпочали копати цукрові буряки. Цьогоріч під цю культуру на Волині відведено майже 30 тисяч гектарів. Переробкою цукрового кореня, як і раніше, займатимуться усі чотири заводи, які працюють на теренах області. За даними головного управління агропромислового розвитку, валовий збір цукрових буряків в нинішньому сезоні очікується в межах 720 тисяч тонн. Тож, якщо в середньому з тонни буряків виходить від 123 до 135 кілограмів цукру, не важко порахувати, скільки всього сипучого продукту зможемо отримати. Крім того, наші переробні підприємства заготовляють цукрові буряки на Рівненщині та Львівщині. До того ж перші дні заготівлі цукросировини свідчать про те, що цукристість солодких коренів у нинішньому році досить висока – від 14, 5 до 16 відсотків. Це, звісно, додає настрою тим, хто вирощує цукрові буряки. Але як позначиться це на ціні готового продукту? Чи й справді він буде дешевим, як і колись? На нараді, яку проводив голова правління ВАТ “Горохівський цукровий завод” Анатолій Притулюк зі своїми постійними здавачами буряків, які постачають на підприємство найбільше цукросировини, довелось почути невтішні прогнози. Мовляв, у пік переробки солодких коренів ціна на цукор може ще трішки й знизиться, але ближче до нового року встановиться на рівні 4 гривень і меншою не буде, бо вона – реальна. А далі сиплються аргументи щодо того, наскільки подорожчало у цьому році пальне, кокс, метал, вапняковий камінь, газ. Горохівське підприємство пішло навіть на переобладнання газ-печі на вугілля, аби здешевити переробку сировини. Цим же шляхом ідуть й інші заводи. Сільгоспвиробники констатують, що цьогоріч у вирощування цукрових буряків теж вклали немало, адже дорожчає насіння, мінеральні добрива, гербіциди і знову ж таки пальне. За розрахунками, які проводили спеціалісти, очікувана собівартість цукрових буряків урожаю цього року становитиме 215 гривень за тонну. Тобто, щоб забезпечити рентабельність хоча б 5 відсотків, вартість тонни солодких коренів повинна бути не меншою, ніж 225 гривень. Виходить, навіть при достатній кількості цукру на ринку ціна на нього навряд чи буде низькою, бо хто ж захоче продавати його собі на збиток. Сільгосппідприємства намагаються укладати із переробними заводами по кілька договорів, щоб мати можливість отримати розрахунок у різних формах: і грошима, і цукром, і за змішаною формою. Особливо популярною у цьому сезоні буде давальницька схема – сорок відсотків продукції завод забиратиме за переробку сировини, решту – віддаватиме здавачеві. Плюс такої форми розрахунку у тім, що цукор може лежати на заводі до кращих часів, коли ціна на ринку цукру стане сприятливою для виробників. Якщо ж сільгоспвиробник має бажання отримати відразу гроші, то вже ні про жом, ні про мелясу мови бути не може. Отримав у середньому 210 гривень за тонну зданих буряків, а решту можеш купити відповідно до ціни, зазначеної у договорі. Судячи з кількості укладених договорів, найбільше навантаження під час сезону переробки візьме на себе Гнідавський цукровий завод, бо він має на меті заготовити щонайменш 300 тисяч тонн буряків. У межах 270 тисяч тонн планує переробити Горохівське підприємство. Решта припадає на Іваничівський та Володимир-Волинський цукрові заводи. Рятує переробні підприємства те, що вони своєчасно пішли на відкриття мережі бурякопунктів. Тому й в цьому році збільшили їх кількість.
ДОГОВІР ПОВИНЕН ВИКОНУВАТИСЬ Договори із переробними підприємствами укладають не лише сільгосппідприємства, а й одноосібні господарі. І тут у попередні роки доводилось чути чимало нарікань на порушення заводами умов цих договорів. Територіальне відділення антимонопольного комітету, аналізуючи господарську діяльність цукрових заводів області по переробці цукрових буряків на давальницьких умовах для населення, зауважило, що у 2003 році підприємства перестали видавати одноосібним власникам землі за здані буряки мелясу. Керівники заводів пояснюють це тим, що переробка буряків надто дорога, і щоб вона не була вже геть збитковою, вони вирішили залишати мелясу у себе. Її отримували тільки сільгосппідприємства на основі договорів купівлі-продажу цукрових буряків. Цікаво, чому ж така несправедливість? Адже якщо проаналізувати, то серед здавачів цукросировини великотоварні підприємства займають лише половину. Приблизно стільки ж буряків постачає населення. Технологічна карта переробки тонни цукрових буряків передбачає отримання в середньому від 123 до 135 кілограмів цукру, 42—44 кілограми меляси та 830 кілограмів сирого жому у заліковій вазі при сухих речовинах 6,5 відсотка. Завод в рахунок оплати від населення за переробку тонни солодких коренів отримує щонайменше 50—65 кілограмів цукру, 430 кілограмів жому і всю мелясу. Однак калькуляція свідчить, що вартість переробки на давальницьких умовах становить 110—135 гривень за тонну і легко покривається отриманим від здавачів цукром. Працівники антимонопольного комітету попередили цукрові заводи про те, що вони порушують законодавство про захист економічної конкуренції і радили підприємствам забезпечити відповідність розрахунків за переробку цукросировини та внести зміни до договорів про переробку цукрових буряків на давальницьких умовах і передбачити компенсацію вартості жому й меляси. Чи зреагують на це заводи, буде видно під час розрахунку зі здавачами.
ХТО ГРІВ РУКИ НА КАКАО-МІКС? Зрозуміло, що на ціну цукру не може не впливати подорожчання енергоносіїв. Але доводилось чути, що стимулюють її й інші фактори. Скажімо, завезення в Україну цукру-сирцю та інших вторинних продуктів переробки, з яких можна отримати цукор. До прикладу, какао-мікс. Такий продукт містить у собі до 80 відсотків сахарози. Імпорт відбувається згідно з давальницькими контрактами з Литви і в рамках договору про вільну торгівлю з Білорусі. У минулому році в Україну завезено близько 58,3 тисячі тонн такого товару. Цьогоріч його ввезення на нашу територію зросло у кілька разів. На Волині какао-мікс переробляв Володимир-Волинський цукровий завод. Навколо цього точилось багато розмов. А коли виник конфлікт між колишнім головою Державної митної служби Володимиром Скомаровським та його екс-заступником Миколою Салагором, з’ясувались і деякі пікантні подробиці. В інтерв’ю “Українській правді” Микола Салагор розповів про те, що розкрив схему завезення в Україну цукру під виглядом какао-міксу і це, мовляв, стало причиною цукрової кризи. На суміш какао-мікс митний збір значно нижчий, ніж на цукор. На перший погляд відрізнити його від цукру досить важко. За словами Миколи Салагора, якось він затримав 66 вагонів какао-міксу. Повідомив про це Скомаровського і сказав, що потрібно робити аналіз і порушувати справу про контрабанду. Але Скомаровський сказав: “Нехай їде. Ми піднімемо мінімальний митний збір”. Володимир Скомаровський, коментуючи цю ситуацію, розповів, що після того, як було зроблено аналіз, виявилось, що в тому какао-міксі лише два відсотки какао, решта - цукор. Він йшов на переробку, а потім у продаж. “Рятувати” вагони з какао-міксом до Скомаровського прибули власник Володимир-Волинського заводу і губернатор Волині. Але голова Державної митної служби поставив їх перед фактом, що митний збір за ввезення такого продукту буде вже не 30 доларів за тонну, як було раніше, а 350(!). Діватись було нікуди. Цей цукор був оформлений, пішов на переробку і в продаж. Хто грів руки на какао-міксі, залишається тільки здогадуватись. Кажуть, що цукор, який отримували з какао-міксу, в області не реалізовувався, а йшов на потреби структур Петра Порошенка і його компанії “Рошен”. За будь-яких обставин нинішній цукроварний сезон для виробників цукру буде нелегким, але вони сподіваються, що він пройде успішно, без усяких спекуляцій, які йдуть на шкоду селянам і споживачам.
