Спеціалісти, які займаються вирощуванням картоплі, прогнозують у цьому році ажіотаж навколо “другого хліба” ...
Спеціалісти, які займаються вирощуванням картоплі, прогнозують у цьому році ажіотаж навколо “другого хліба” .
Олена ДУДКЕВИЧ
Сезон копання картоплі на Волині добігає свого кінця. Як стверджують господарники, нинішній рік не дуже врожайний для цієї культури. За даними Інституту картоплярства, у 2004 році Україна зібрала 20 мільйонів тонн картоплі, цьогоріч – буде не більше 17 мільйонів тонн. На Волині торік не знали, що з нею робити, а нині відчувається її дефіцит. Ціна на картоплю вже сьогодні удвічі більша, ніж у вересні минулого року, і продовжує зростати. Перекупники пропонують щонайменше 70 копійок за кілограм.
ПОВЕРНЕННЯ ДО ДІДІВСЬКИХ МЕТОДІВ Серед причин, які негативно вплинули на врожай картоплі, науковці у першу чергу називають несприятливі погодні умови. Вони радили висаджувати бульби від 10 до 25 квітня, доки в грунті є достатньо вологи. Однак в нинішньому році вийшло так, що ліпший врожай виявився у тих господарів, які садили картоплю у другій половині травня. Річ у тім, що весна була холодною і дощовою. У поліських районах, де високий рівень грунтових вод, картопля не сходила понад сорок днів. Чимало її просто погнило. Але ще однією причиною того, що валовий збір картоплі буде меншим, є те, що дев’яносто вісім відсотків картоплі, яка взагалі виробляється на Волині, вирощується в одноосібних господарствах, як кажуть, дідівськими методами. Наприкінці вісімдесятих років у колгоспах області під картоплею було 40 тисяч гектарів, кожне поліське господарство мало її щонайменше 180 гектарів, 20 тисяч гектарів картоплі вирощували селяни у своїх господарствах. Сьогодні із 78-80 тисяч гектарів картоплі лише 1200 припадає на долю сільгосппідприємств. - Така статистика дуже відносна, - каже заступник директора Волинського інституту агропромислового виробництва з наукової роботи Віталій Пахольчук, - бо хто ж точно знає, скільки соток картоплі садить у селі дядько. Однак, зважаючи на те, що у минулому році ціна на картоплю була мізерною, в цьому році люди посадили її значно менше. У період цвітіння, коли закладається основний урожай картоплі, оптимальна температура повітря для цієї культури 18-20 градусів, було ж 25-30, що теж негативно вплинуло на її врожайність. А про хвороби, які з кожним роком атакують картоплю, годі й говорити. На думку науковців, значне поширення вони набули тому, що внаслідок реформування колективних господарств основний тягар виробництва сільськогосподарської продукції ліг на плечі селянина, який не має ні відповідних засобів, ні відповідних знань. Скажімо, раніше у сільгосппідприємствах картоплю тричі обробляли проти фітофторозу і колорадського жука. А тепер тільки одиниці застосовують засоби боротьби з фітофторозом. У віддалені села таких препаратів навіть ніхто й не привозить. - Дослідження показали, - розповідає Віталій Пахольчук, - що колись фітофтороз на рослинах з’являвся 12-14 липня, тепер на 16-18 днів раніше. Станом на 26 червня урожайність картоплі в середньому становить 60 центнерів з гектара. Протягом наступних десяти днів вона здатна збільшувати врожайність до 200 центнерів. Але виходить, що саме в цей час її уражує фітофтороз. Рослина починає чорніти, сохнути і, ясна річ, про високий урожай вже не може бути й мови. Та, виявляється, не тільки злощасний фітофтороз нищить на Волині картоплю. У 1961 році на Україну була завезене іще одне небезпечне захворювання – золотиста картопляна нематода. Буває, що господар добре готує грунт, дає достатньо органіки, мінеральних добрив, обробляє проти колорадського жука, а картопля не росте. Причина очевидна – поле заражене на картопляну нематоду. Це мікроскопічні черв’ячки, які вживаються у кореневу систему рослини і виснажують її. Вони можуть жити у грунті до 12-18 років. Засобів боротьби з нематодою поки що не знайшли. Єдиний спосіб перемогти цю хворобу – не садити на зараженому полі рослин родини пасльонових. Щоправда, науковці-селекціонери винайшли нематодостійкі сорти картоплі. Однак сьогодні уже говорять про те, що з’явився новий, набагато страшніший вид нематоди – бліда. Проти цього захворювання ми поки що безсилі.
БЕЗ ДОПОМОГИ ДЕРЖАВИ НЕ ОБІЙТИСЬ Сьогодні на Волині сільгосппідприємства, які садять понад десять гектарів картоплі, можна полічити на пальцях. Господарств, які займаються насінництвом картоплі, — п’ять. Одне з них – сільгоспкооператив “Колос” Інституту картоплярства, що у селі Седлище Любешівського району. Біля контори господарства можна ознайомитись зі своєрідною виставкою насіння бульб різноманітних сортів, оглянути демонстраційні ділянки і навіть викопати кущ картоплі, щоб вочевидь переконатись, як вона родить. Уже десять років “Колос” займається картоплярством. Були часи, коли тут вирощували 250 гектарів “другого хліба”. Тепер садять лише сто. За словами голови сільгосппідприємства Віктора Трушика, середня врожайність становить 200 центнерів з гектара. Скоротити площі довелось через те, що вирощування картоплі досить високозатратне, а надто тепер, коли ціни на енергоресурси зросли у кілька разів. І все ж ставити хрест на картоплярстві у Седлищі не збираються, бо вважають, що загубити справу дуже легко, а ось відродити не завжди під силу. Хоч і не кожного року мають зиск від вирощування картоплі, все-таки на Поліссі вона родить набагато краще, ніж зернові. - Коли держава вертала нам сортнадбавку, картоплярство можна було вважати надприбутковим, - каже Віктор Трушик. – Тепер не завжди можна відчути таку підтримку... Нарікають на байдужість держави до картоплярства і працівники Інституту агропромислового виробництва. Із 1996 року вони не отримали ні копійки за сортнадбавку, хоча щорічно виробляють 300-400 тонн суперелітного та елітного насіння картоплі. - Нам не дають грошей, бо кажуть, що ми – державна структура, - розповідає Віталій Пахольчук. – Натомість приватні сільгосппідприємства через корпорацію, яка працює під прикриттям Міністерства аграрної політики, отримують певні кошти за сортнадбавку. Складається враження, що хтось просто відмиває гроші. Ясна річ, що державне підприємство мусить за все відзвітуватись, а приватні можуть і поділитись тим шматком, що перепаде. Чому ж не зробити прозору і просту схему дотування сільгоспвиробника? У зерновиробництві держава виплачує дотацію покупцеві насіння зернових. З картоплею так зробити важко, бо покупців дуже багато. Але ж можна виділити кошти виробникові насіння картоплі, а він здешевить насіння. Від того виграє і селянин, який матиме змогу дешевше купити елітні бульби, і підприємство, яке отримає кошти на розширення виробництва. Минулоріч в області працювала програма “Картопля Волині – 2004”, на яку з обласного бюджету було витрачено понад сто тисяч гривень. Але, за словами Віталія Пахольчука, кошти поділили між собою лише кілька господарств, якими керували депутати обласної ради, і на тому все скінчилось. У нинішньому році про підтримку картоплярства вже й мови ніхто не вів. Щоб протриматись на плаву, елітгоспи нерідко шукають інвесторів. Ось і Віктор Трушик розповів, що збирається поїхати до Німеччини, щоб перейняти досвід господарювання, а згодом разом з німцями відкрити спільне підприємство. Бо самотужки оновити засоби виробництва, забезпечити усі необхідні технології вирощування картоплі нема змоги.
ЧОМУ ЛІКВІДУВАЛИ ПЕРЕРОБНУ ГАЛУЗЬ? Ось уже два роки Седлищанське господарство співпрацює з чіпсовою фабрикою “Крафт-Фудз-Україна”, яка виробляє чіпси “Люкс”. Вирощує для неї 600-800 тонн картоплі сорту “Сатурна”, бо звичайна картопля для виробництва чіпсів не підходить. Чіпсові сорти відрізняються вмістом цукрів, вони потребують більше вологи, тому вирощуються із застосуванням поливу. Для господарства “Колос” — це один із засобів існування і заробітку грошей. Але, на думку деяких спеціалістів, вирощування картоплі для виробництва чіпсів – це позавчорашній день. У всьому світі говорять про шкідливість цього продукту. Науковці доводять, що під час повторного пересмажування олії у ній утворюються канцерогени, шкідливі для організму людини. Цікаво, скільки разів пересмажується олія під час виробництва чіпсів? Коли картоплярство у нас було більш популярним, на Україні, і Волині зокрема, працювало чимало переробних підприємств, які забезпечували практично безвідходну переробку картоплі. Тепер зупинили свою роботу Ковельський та Старовижівський крохмальні заводи. На щастя, у селищі Заболоття, що на Ратнівщині, відновлює свою роботу овочесушильний завод, який займатиметься переробкою картоплі на крохмаль. Спиртогорілчані підприємства перейшли на виробництво спирту із зерна, хоч, як стверджують фахівці, вихід спирту з картоплі набагато більший. Картоплю використовують і у лакофарбовому виробництві. Був час, коли бульби переробляли на порошок, так звану суху картоплю, яку реалізовували навіть на Півночі. А про лікувальні властивості картоплі годі й говорити. Зрештою, недаремно ж усі ми картоплю називаємо “другим хлібом”. При нормі її споживання 99-124 кілограми на людину протягом року ми з’їдаємо у кілька разів більше, бо вона часто замінює м’ясо й інші білкові продукти. Кажуть, у жовтні, коли міське населення заготовляє картоплю на зиму, і розпочнеться ажіотаж, бо вже сьогодні картоплю тоннами вивозять на Південь, у тому числі й у Вінницьку область, яка завжди славилась тим, що вирощувала чимало картоплі. Ось тоді-то й виникне загроза появи на наших ринках польської, голландської, турецької і навіть ізраїльської картоплі, яка потрапляє на Україну без відповідних сертифікатів якості, і за яку ніхто не може поручитись. А тим часом спеціалісти стверджують, що картоплярство, хоч і високозатратне, але вигідне у наш час. Тільки б державні чиновники ще це зрозуміли.
