Усього відомо про 71 яйце Фаберже, до наших днів їх збереглося 65. Побачити ці шедеври можна у державних музеях кількох європейських країн та США.
Не яйцями єдиними
Всесвітньо відомий ювелір Карл Фаберже, який прославився завдяки «яєчним» сувенірам, умів робити шедевр навіть зі склянки з алкоголем, риби та мух
«Кіндерсюрприз» здивував імператрицю і підкорив Європу
Про Карла Фаберже (1846–1920) жартують, що він народився у прямому значенні посеред дорогоцінних каменів, тому ніким іншим, аніж ювеліром, стати не міг. Власну справу, пов’язану з коштовностями, мав його батько, тож син продовжив це заняття і підняв згодом сімейний бізнес до небувалих висот. Для цього мав усе необхідне: європейську освіту та вроджений хороший смак.
У світі його ім’я відоме насамперед як творця унікальних сувенірів у формі яйця із сюрпризом, але це насправді лиш невелика частина робіт майстра. Та й уперше такий виріб він виготовив, уже будучи сорокарічним, маючи більш як 20 літ ювелірного досвіду. Цей дарунок замовив російський імператор Олександр ІІІ дружині на Великдень. Зараз це яйце відоме як «Курочка». Воно надзвичайно просте: зверху біла емаль, у «жовтку» — курка з кольорового золота, в якій ховалася рубінова корона. Подарунок викликав захват у замовника, і Карл незабаром став придворним ювеліром. Отримав завдання щороку радувати імператорську сім’ю новим яйцем із секретом. «Мода» на дарування таких виробів, яку в Росії ввела династія Романових, поширилася у Європі.
Натюрморт у формі «джентльменського набору»
Як не дивно, за роки роботи з дорогоцінними матеріалами ювелір не став заручником моди на багатство. Натомість він пустив у хід прості й незатребувані тоді уральські, алтайські та забайкальські самоцвіти. Використовував сталь, олово і навіть дерево. Брошки з карельської берези, в які вкрапляються діаманти, завдяки Фаберже стали дуже популярними. За життя Карла вироби його майстерні взагалі були більш ніж доступними. Наприклад, підвіски у формі великодніх яєць коштували не дорожче кількасот грамів хорошого чаю.
«Якщо порівнювати з моєю справою такі фірми, як «Тіффані», «Картьє», то в них, ймовірно, знайдеться більше коштовностей, ніж у мене, — казав чоловік. — У них можна знайти готове кольє за десятки мільйонів доларів. Але ж це торговці, а не ювеліри–художники. Мене мало цікавить дорога річ, якщо її ціна тільки в тому, що насаджено багато діамантів або перлів». І ніби сміючись із засилля коштовностей в одному виробі, виготовляє абсолютно шокуючу річ — натюрморт у формі «джентльменського набору» з цеглини, яєчні, гранованої склянки з міцним напоєм та нехитрої закуски. Цегла була зроблена з яшми, жовток — із бурштину, газета, риба, мухи — зі срібла, склянка і її вміст — із кварцу. Нонсенс, але такий прозаїчний сюжет у результаті став витвором мистецтва.
Справу життя продовжили четверо синів
Усе змінилося після революції 1917 року і приходу до влади більшовиків. Радянський уряд продав у Великобританію і США велику частину унікальної колекції. Карл виїхав із родиною до Швейцарії, але займатися улюбленою справою там не вийшло. Ювелірна імперія з великої кількості майстерень і півтисячі талановитих майстрів впала.
У Києві на Хрещатику з 1906 по 1911 роки теж діяла майстерня Фаберже. До сьогодні будинок не зберігся. На місці, де він стояв, є меморіальна дошка, яку відкрили 2011–го.
Мене мало цікавить дорога річ, якщо її ціна тільки в тому, що насаджено багато діамантів або перлів.
Практично пограбований підприємець, котрий втратив справу всього життя і за різними оцінками до 500 мільйонів доларів, не оговтався від удару. «Так жити немає сенсу», — казав він. Помер геній у 1920 році, поховали його у французьких Каннах.
Втім, Карлові пощастило із продовженням сімейної справи. Усі четверо його синів пішли слідами батька. Старший, Євген, працював у родинній майстерні. Другий, Агафон, став оцінювачем імператорського двору. Та після революції він утік до Фінляндії, де жив у бідності. Третій нащадок, Олександр, виїхав до Парижа і з найстаршим братом заснував там компанію «Фаберже і К». Четвертий, Микола, став ювелірним дизайнером і працював у філії фірми в Лондоні.
З батьком вони підтримували стосунки, хоча добре знали про його не зовсім зразкове сімейне життя: Карл багато років мав коханку в Європі, проте з офіційною дружиною не розлучався. До нової любові регулярно навідувався під час комерційних поїздок за кордон. Після того творив геніальні речі. Натхнення — річ, погодьтеся, тонка…
«Отче наш і так далі»
Неофіційний життєпис видатного ювеліра, який складається з численних розповідей його учнів та колег–майстрів, рясніє цікавими та кумедними спогадами
Квапливість Карла мала іноді курйозні наслідки. Якось на зворотному боці ікони потрібно було вигравірувати «Отче наш». Намалювавши шрифт перших слів, майстер написав: «…і так далі». І робітник–гравер замість повного тексту молитви так і відтворив — згідно з малюнком–зразком: «Отче наш і так далі». Фаберже на такий ляп віджартувався: мовляв, чому не додумалися до такого простого скорочення часу служби наші священики?
Коли Фаберже сам брав замовлення, він часто відволікався, і бувало так, що незабаром забував його подробиці. Тоді звертався до всіх працівників, шукаючи того, який був ближче до нього в той момент, і сердито дивувався, як це він нічого не пам’ятає. Тому серед службовців фірми Фаберже стало негласним правилом, що за замовлення відповідає не той, хто його приймає, а хто поруч стоїть.
