ДЕ ПОДІЛИСЯ СЕЛЯНСЬКІ НАДІЛИ?

Працівники міжрайонної прокуратури на підставі неіснуючих та підроблених документів, всупереч очевидним фактам прийшли до висновку, що порушень закону не було.

Ярослав ГАВРИЛЮК

У Ковельському районі чи не вперше на Волині почали видавати державні акти на право приватної власності на землю. Для кожного села така подія була радісною і хвилюючою. Люди зустрічали посадовців, які видавали акти, з короваями на вишитих рушниках. Але радість і хвилювання нерідко затьмарювали розчарування та обурення.
Розпайовувати землі у селі Радошин почали майже десять років тому. На підставі рішення сільської ради місцевому КСП імені Івана Франка було видано державний акт на право колективної власності на землю. Щоправда, тут не обійшлося без ляпсусу. В оригіналі акта, який підписав та завірив гербовою печаткою сільський голова Віталій Чепенюк, там, де вказано, скільки господарству передається у власність землі, хтось підтер гумкою цифри, вписавши – 3015,6 гектара. Знайти рішення сільської ради, де була, певна річ, інша цифра, виявилося марною справою. Віталій Чепенюк лише розгублено розводив руками, мовляв, “папірець” десь зник. Але це ще, як кажуть, півбіди.
Згідно з актом інвентаризації сільськогосподарських угідь, загальна площа земель, призначених до розпаювання, становить 2388,7 гектара, в тому числі 1719 – ріллі, 244,7 – сінокосів, 408,5 – пасовищ. Окремі земельні ділянки, що розпаювали, на момент складання цього акта деградували та заросли деревами і чагарниками, підтоплювалися. Такі площі є малопродуктивними і не придатними для обробітку. У зв’язку з цим інвентаризаційна комісія на чолі із Григорієм Простопчуком вважала за доцільне вилучити 507,2 гектара, що підлягали паюванню, і передати, відповідно, 443,7 гектара до резерву сільської ради, а 63,5 гектара – спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству “Тур”.
Уже наступного дня після підписання акта інвентаризації його було затверджено на загальних зборах уповноважених членів КСП імені Івана Франка, на яких головував Григорій Простопчук. Збори також одностайно проголосували за те, щоб вилучити малопродуктивні і непридатні землі та передати їх сільській раді. Щоправда, тут трохи “не в’яжеться” із арифметикою. Якщо у колективній власності КСП, згідно з тим підробленим державним актом, перебувало 3015 гектарів, а до розпаювання було призначено 2388,7 гектара, то під вилучення, як непродуктивні землі, має відійти 626,9 гектара. Чому члени комісії з інвентаризації “нарахували” 507,2 гектара, що не підлягають паюванню, – залишається загадкою, мабуть, і для них самих. До речі, працівники Ковельської міжрайонної прокуратури під час перевірки документів, наданих земельниками, “встановили” ще один, цього разу вже третій показник – 506,4 гектара непридатної землі. То які ж дані правильні? Що з цього приводу думають працівники державного комунального підприємства “Ковельгеодезія”, які вимірювали у Радошині землю?
Через деякий час місцеві жителі забили тривогу, мовляв, господарство передало сільській раді в кількох урочищах близько чотирьохсот гектарів тієї землі, яка підлягає паюванню. Тодішній сільський землевпорядник Василь Демчук відразу це заперечив, сказавши, що ці землі будуть обов’язково розпайовані. Віталій Чепенюк на той час перебував у відпустці, а його посаду обійняв Анатолій Стрижевський. На загальних зборах членів реформованого господарства Стрижевський почав переконувати односельчан, щоб вони погодилися передати сільській раді в одному з урочищ “непродуктивні” землі. Добре знаючи, яка там родюча земля, люди категорично відмовились підтримати пропозицію тимчасового сільського керманича, який лобіював явно не інтереси громади.
За матеріалами інвентаризації була розроблена схема паювання, яку разом із процедурою жеребкування затвердили на сесії сільської ради. До речі, на сесію чомусь не запросили жодного члена інвентаризаційної комісії. Головуючий на засіданні Анатолій Стрижевський доповів депутатам, що сільська рада уклала із “Ковельгеодезією” договір на виготовлення державних актів на землю, значна частина яких – понад двісті штук – уже виготовлена. Як же так?! Ще не встигли затвердити схему паювання, не провели жеребкування, а “Ковельгеодезія” повним ходом виготовляє селянам державні акти?
Вручити жителям Радошина та сусіднього села Байківці державні акти на землю приїхав особисто тодішній голова облдержадміністрації Борис Климчук. Просторий зал сільського будинку культури був заповнений вщерть. Зал вирував живим людським морем, приємним хвилюванням. У глибині сцени на вишитому рушникові красувався духмяний сонячний коровай.
Зробивши невеликий емоційний вступ, Борис Климчук почав вручати державні акти. Люди у залі невдоволено загули, коли побачили, що розміри їх паїв у земельних сертифікатах і державних актах не співпадають, до того ж різняться наполовину, а то й ще більше. Виявилося, що тільки по одному Радошину землевпорядники “обрізали” близько сотні паїв. “Де ж ділася наша земля?” – розгублено запитували селяни.
Голова облдержадміністрації, якого, по суті, підставили місцеві намісники, нічого конкретного не зміг пояснити, а директор державного комунального підприємства “Центр Ковельгеодезія” Тетяна Чирук, почервонівши, почала сумбурно виправдовуватись, розповідаючи дивовижну версію “відходу” людських земель… під дороги.
Голова комісії з інвентаризації сільгоспугідь Григорій Простопчук звернувся до Президента України, повідомивши про те, як у Радошині втілюються в життя революційні аграрні реформи. Цього болючого селянського листа із столиці передали в облдержадміністрацію, а звідти – до обласного управління земельних ресурсів. На відповідь Григорій Простопчук очікував три довгих місяці. Так нічого і не дочекавшись, він кілька разів телефонував до начальника цього управління Сергія Шабали, просив приїхати розібратися, закликав до совісті. А чиновники не хотіли із сільським дядьком навіть говорити, кидали трубку і, коли своїми телефонними дзвінками він уже надокучив, вони його просто “відшили”…
Якби зібрати усі скарги-звернення Григорія Простопчука до різних установ і відомств, а разом з ними ще й відповіді-відписки, і все це опублікувати, то не вистачило б місця у газеті. А де ж були поборники закону? Чи захистили вони сільську громаду, ошукану можновладцями та земельниками?
З приводу приховування у п’яти урочищах біля Радошина майже чотирьохсот гектарів землі заступник ковельського міжрайонного прокурора Олександр Борщ офіційно повідомив Григорія Простопчука, що частина вказаних площ не розпайовані, бо вони згідно з проектом роздержавлення відносяться до земель резервного фонду і не були включені в державний акт на право колективної власності, який виданий господарству ще у 1996 році. За словами Олександра Борща, інші площі – оті сумнівні 506,4 гектара – відповідно до акта інвентаризації були вилучені із земель колективної власності як малоефективні та непродуктивні, що нібито затверджено рішенням Радошинської сільської ради від 25 березня 2000 року.
Втім, у районному архіві такого рішення немає. І взагалі, у березні 2000 року Радошинська сільська рада ніяких сесій не проводила. Які “папери” вивчали прокурорські працівники – невідомо. Якщо ж вони справді перевіряли офіційні документи цієї сільської громади, то не могли не побачити там підробки. Так, у квітні 2000 року відбулася дванадцята сесія сільської ради, на порядок денної якої було внесено лише чотири питання. Протокол сесії та усі рішення віддруковано на машинці, підписано секретарем Ольгою Рижко та головою сільської ради Анатолієм Стрижевським, завірені гербовою печаткою. Через деякий час, а, може й відразу після сесії, але вже кулуарно, без обговорення, хтось від руки дописав олівцем до порядку денного п’яте питання, доленосне для пайовиків: про зміну площ земель та про затвердження додатку до державного акта на право колективної власності. До офіційних матеріалів невідомий також підклав два рішення за одним номером(!!!), віддрукованих уже на комп’ютері.
На всі оці казуси та грубі фальсифікації повинні були у першу чергу звернути увагу прокурорські працівники під час перевірки. У даній ситуації відповідь заступника ковельського міжрайонного прокурора Олександра Борща про те, що “факти ретельно перевірені, однак порушень чинного законодавства не виявлено”, виглядає просто блюзнірством. У жовтні цього року має, нарешті, відбутися сесія Радошинської сільської ради, яку селяни уже кілька місяців просять провести. Хочеться сподіватися, що вона зможе дати принципову відповідь з багатьох питань, пов’язаних із землею.