Нинішнього року відділення, неврологічне й реабілітацію об’єднали в обласний тромболітичний центр, який очолив доктор медичних наук Андрій Ягельський. Такий центр є тільки в Харкові...
Зіновій ЖИЖАРА
— Маріє Євгеніївна, що являє собою сьогоднішнє кардіологічне відділення? — Тут сталися відчутні зміни. Зокрема, відкрито палату інтенсивної терапії для інфарктних хворих. “Швидка” везе людину з інфарктом і по мобільному телефону повідомляє, що зустрічайте. І вже з приймального відділення ми починаємо боротьбу за її життя. У нас є необхідна сучасна медична апаратура — дефібрилятори, апарат штучного дихання та інше, що дає змогу на європейському рівні надавати невідкладну допомогу. Підведено централізовано кисень до кожної палати. Діє відповідна апаратура, що фіксує пульс, тиск... Був випадок, що привезли хвору з інфарктом, в якої розірвалася серцева перегородка. Таких хворих колись взагалі не могли врятувати. А ми оперативно перевели її в обласну лікарню, там прооперували. І колишня тяжкохвора живе й донині. Буває, що черговий кардіолог сам іде в аптеку за ліками. Щоб мати ту ампулу, яка потрібна хворому, котрого щойно привезли з інфарктом. І працюють всі з повною самовіддачею. От був унікальний випадок. Одній хворій за ніч 25 чи 26 разів (!) спеціальним апаратом робили дефібриляцію, тобто, “запускали” серце, яке стільки ж разів було на грані зупинки. І таки врятували цю жінку. Колись важких хворих, де потрібно було хірургічне втручання, санавіацією відправляли в Київ, потім, коли не стало авіації, — поїздами. Сьогодні практично всі такі хірургічні операції проводяться в Луцьку. Нинішнього року наше відділення, неврологічне й реабілітацію об’єднали в обласний тромболітичний центр, який очолив доктор медичних наук Андрій Ягельський. Такий центр є тільки в Харкові. Отож, наш — другий в Україні. Центр займається тромболізисом — розплавленням тромбів при інфарктах і інсультах. Вводяться ліки у вену, які розплавляють тромб. Це дуже дорого. Один укол коштує сто доларів. А є такий, що — тисячу, півтори тисячі доларів. — А яка сьогодні найболючіша проблема в медицині? — Фінансування. Держава фінансує лише зарплату медикам. І то заплановану з початку року її індексацію тепер скоротили удвоє. Тобто, якщо й піднімуть зарплату, наприклад, мені, то не більше, як на десять гривень. А ремонти, ліжка, тумбочки, меблі — про це давно ніхто навіть не згадує. Тож шукаємо спонсорів. Треба подякувати міському голові Антону Кривицькому, який зобов’язав керівників багатих підприємств, фірм зробити в нашій лікарні ремонти. Тож якому відділенню випав совісний спонсор, то ремонт зробили чудовий. Кардіології, на жаль, не пощастило. У людей не вистачає грошей на лікування, на дорогі операції. Адже нині все робиться за кошти пацієнта. Лікарня забезпечує ліками тільки у перші години, коли інфактника привезли. Тобто, надає йому екстрену допомогу. А далі — лікуйся чим хоч... Тому, що на кожного хворого, аналізи й ліки виділяється приблизно одна гривня 26 чи гривня 30 копійок. Тож і не дивно, що нині порівняно з минулими роками у місті вдвічі зросли інфаркти, у чотири рази — інсульти. Серцево-судинна патологія шириться. І, що найбільш тривожить, навіть ті, кому треба лікуватися, удома не лікуються. Хвороби украй запущені. — А що можете сказати про свій колектив? — Нині у нас сформувався нормальний, висококваліфікований штат працівників, стаж роботи кожного з яких — не менше десяти років. У нас 9 лікарів, більше півсотні медсестер. Це чудові люди, що я навіть не хочу когось виділяти. Вони знають свою роботу і хочуть працювати. Повірте, ми свої побутові біди ніколи не ставимо на перше місце. Для нас найголовніше — робота, якій ми віддаємося сповна. І головне для кожного сьогодні — як підвищити свою кваліфікацію, професійний рівень, як перейняти кращий досвід. Хочеться лікувати волинян так, як лікують у Європі. Для цього всі ми займаємося самоосвітою, беремо участь в різноманітних фахових навчаннях, конференціях, регулярно проходимо стажування у Києві. Це вже наш спосіб життя. І в цьому, без перебільшення, маємо свою радість, своє щастя.
