Операційну облаштували в підвалі. Одночасно надходило 7-8 поранених. Оперували всіх: і цивільних, і військових.
Хірург провів під обстрілами понад 380 операцій
У 2014 році в містечко Попасну на Луганщині прийшла війна. Люди кидали свої домівки. Вулиці спустошувались. Зупинялися підприємства. Не працювали ані школи, ані дитячі садки. Спорожніла навіть центральна районна лікарня. Вірними клятві Гіппократа залишилися тільки анестезіолог, операційна сестра та два хірурги
Одним з них був завідувач хірургії лікарні, а нині головний лікар закладу Олександр Ковальчук, йдеться на сайті "Герої наших сердець".
Він провів під обстрілами понад 380 операцій. Операційну облаштували в підвалі. Одночасно надходило 7-8 поранених. Оперували всіх: і цивільних, і військових.
«Бойові дії були в розпалі, тому ми оперували майже цілодобово, — згадує ці важкі часи Олександр. — Хірургія, а особливо під час війни — це тяжка фізична та емоційна праця. У цьому хаосі мене рятували лише 40 років медичного досвіду. Добре, що через якийсь час у Попасну почали безкоштовно приїздити лікарі-добровольці з усіх куточків країни».
Операційну облаштували в підвалі. Одночасно надходило 7-8 поранених. Оперували всіх: і цивільних, і військових.
За останні чотири роки Попаснянська центральна районна лікарня дуже змінилася. Близькість лінії фронту (до найближчого блокпоста незаконних збройних формувань — менше ніж кілометр) не завадила лікарні придбати нове обладнання, розпочати ремонт, набрати на роботу молодих лікарів. Їх забезпечують не тільки зарплатою, досвідом, якого не отримаєш в інших лікарнях, але й житлом. Кадрове питання стоїть настільки гостро, що лікарня навіть оплачує навчання студентів-контрактників за умови їх подальшої роботи в Попасній.
Cьогодні основне завдання Олександра Ковальчука на посаді головного лікаря — виховати собі заміну та максимально забезпечити свій заклад необхідним медичним обладнанням. І тільки після цього, вже пенсіонером, хірург хоче переїхати в Карпати.
Але поки що це просто мрії, бо війна триває.
