ЧОМУ ПРИНИЖЕНА У НАС РОЛЬ АДВОКАТА?

Бесіда з головою ради приватної адвокатської компанії “Конфідент”, віце-президентом Спілки адвокатів України, заступником голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України Сергієм Сафульком

— Без сильної і незалежної адвокатури правосуддя для конкретної людини залишається журавлем у небі. В Україні вже декілька років триває судова реформа, але адвокатура залишається немовби за бортом. Чим це можна пояснити?
— При будь-яких режимах адвокатура зазнавала тих чи інших новацій. Про те, якою повинна бути вона в нашому суспільстві, ми ще дискутуємо. Верховна Рада України досі не визначилася, якою вона хоче бачити не тільки адвокатуру, а й судову систему, інші органи правопорядку. Уже стало традицією, що коли приходить новий керівник якоїсь структури, скажімо, МВС, прокуратури, юстиції, Верховного суду, він починає ламати існуючу систему, вимагати “реформи”. Власне, це не реформи, потрібні суспільству, їх потребують певні посадовці.
Адвокатуру така доля обминула, бо про неї на першому періоді реформування суду ніби забули. Навколо інших інституцій бачимо метушню, але це адвокатури начебто й не стосується. Отож, суспільство наразі терпить її такою, якою вона є.
— Від адвокатів доводилося чути, що держава в останні роки все робить, щоб послабити адвокатуру в Україні як єдиний незалежний від державної влади професійний правозахисний інститут. Ваша точка зору з цього приводу?
— Справді, є намагання звести її права, вплив, можливості нанівець, зробити послушною. Добиваються обмеження прав переважно наші одвічні опоненти — прокуратура, міліція, Служба безпеки і багато в чому їх підтримують судові органи. Ці відомства хотіли б бачити адвоката як маріонетку, як декорацію, якою прикрашають сцену, де вони основні дійові особи. Адвокат, котрий веде активний захист на слідстві, у суді, ризикує тим, що на нього можуть посипатись ухвали, подання, інші акти з боку цих відомств.
Наприклад, як ви думаєте — якщо в справі після роз’яснення права на захист з’являється заява, скажімо, Петренка про те, що він відмовляється від захисника, то це справді така його воля? І скільки ми добиваємось, щоб така “відмова” була в присутності захисника, законом це не врегульовано. Чому? Бо такою є позиція прокуратури й суду. Але варто суду повернути на досудове слідство декілька справ — і жоден слідчий не наважиться диктувати затриманому таку заяву у відсутності адвоката. Коли є адвокат, ніхто ніколи не відмовляється від захисту. Суди, на жаль, на це уваги не звертають.
— Сергію Федоровичу, чому допомога адвокатів стала недоступною для багатьох людей? Кажуть, що адвокатські об’єднання душать високі податки.
— На податки скаржаться усі, в тому числі й адвокати. Специфіка нашої роботи така, що через високі податки підвищується оплата за юридичну допомогу і для багатьох людей вона стає справді недоступною. Адже адвокати на самозабезпеченні, ніхто нам нічого не дає: ні офісів, ні оргтехніки, ні, звичайно, зарплати. Частину роботи виконуємо безплатно (зокрема, більшість консультацій, готуємо деякі правові документи, справи за призначенням). Зрозуміло, що коли держава стягує ще й шалені податки, то гонорари інколи здаються клієнтам високими.
— Але ж у статті 59 Конституції України записано, що кожен має право на правову допомогу, й у випадках, передбачених законом, така допомога надається безоплатно.
— Цю норму Конституції тлумачать по-різному. Ми її розуміємо так: якщо кожен має право, то він може запросити адвоката, піти з ним на допит до слідчого, на прийом до судді, у виконком або держадміністрацію. Але в житті, як кажуть, дзуськи. Ми, як горохом об стіну, товчемо офіційним органам (тій же прокуратурі, СБУ й іншим), що свідок має право, щоб на його допиті був присутній адвокат. Не допускають. Кажуть: якщо адвокат, то це вже право на захист. А таке право гарантовано лише обвинуваченим чи підозрюваним, а свідкам — ні. А як же тоді повинно забезпечуватись право на правову допомогу? Ми оскаржуємо відмови у допуску адвокатів до суду. І як, ви думаєте, чинять наші суди? Відстоюють ту ж точку зору, що й офіційні органи. От я і кажу, що норма є, але її не дотримуються.
Але ми добиваємось. Саме адвокати, і мені приємно, що наша приватна компанія “Конфідент” є одним з піонерів цього, добилась, що привернула до цієї проблеми увагу. Зараз у проекті нового Кримінально-процесуального кодексу України заклали норму, що свідок може скористатись послугами адвоката. Хоча, як на мене, то це і так зрозуміло з тієї ж статті 59 Конституції.
Так само і з безоплатною допомогою. У Конституції записано, що вона надається відповідно до закону. Але ж... немає такого закону. Було декілька проектів, але, даруйте за відвертість, таких неотесаних, що їх “зарубали” ще на порозі Верховної Ради. Зараз це питання взагалі затихло. Ніхто з депутатів уже не береться за це “право”. А жаль. Держава ж у нас звикла лише брати з людей, але не дбає, щоб дати їм безплатну правову допомогу.
А от після того, як набуде чинності Закон України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” (цей витвір наших урядовців і депутатів, котрі вважають його мало не благом для народу), надавати безплатну юридичну допомогу буде, по суті, неможливо. Бо її надання, коли немає спеціального закону, буде кваліфікуватись як дохід адвоката і він змушений буде платити податок навіть з неотриманої винагороди. Наприклад, адвокат напише бабусі заяву в управління праці і соціального захисту населення і за це вона повинна заплатити десять гривень. Адвокат написав заяву безплатно. Таким чином його дохід зменшиться на ці ж десять гривень. Фіскал скаже: з десяти гривень держава мала б 13 відсотків податку, тому, будь добрий, адвокате, заплати податок.
Такий закон придумали наші урядовці, народні депутати схвалили, а Президент підписав. І це означає, що не буде ніякої безплатної юридичної допомоги.
— Конституційний суд України своїм рішенням дозволив виконувати функції захисника в кримінальному судочинстві поряд з адвокатами так званим “спеціалістам-правознавцям”. Чи виграли від цього люди, які користуються правовою допомогою?
— Конституційний суд без перебільшення підклав адвокатурі... велику свиню. Між іншим, доповідачем у цій справі був наш земляк суддя Конституційного суду Вознюк В. Д. Суд визнав, що положення закону про те, що захисниками можуть бути тільки адвокати, є неконституційне і ними можуть бути будь-які “фахівці в галузі права”. За всю історію адвокатури так низько, як це зробив наш Конституційний суд, її ніхто не опускав.
Звичайно, що ні підзахисні, ні правосуддя від цього не виграли. Навпаки, істотно втратили, бо дехто думає, що захист — це справа майже любительська. Вважаю, що насамперед негативний вплив цієї “новації” відчули на собі ті, хто скористався допомогою таких фахівців. А це переважно особи, які не змогли скласти кваліфікаційних іспитів, щоб отримати допуск до адвокатури. Коли до нас після таких “фахівців” приходять жертви правової допомоги, то дуже часто цим людям, крім співчуття, нічим не можемо допомогти.
Пригадується випадок. На суді підсудний не визнавав своєї вини. В такому разі золоте правило адвоката обов’язково подати апеляційну скаргу на вирок суду, якщо особу, притягнуту до кримінальної відповідальності, визнано винною. “Фахівець”, котрий був захисником у цій справі, вироку не оскаржив. Засуджений сам подав апеляційну скаргу, але через те, що вона не відповідала вимогам, строк для апеляції був пропущений і вирок набув законної сили.
І за це “фахівець” ніякого покарання не зазнав. Якби подібне упущення допустив адвокат, його б притягнули до відповідальності і можна було б вжити заходів до усунення порушення.
— Важливо те, що у разі затримання кожен має право зустрітися з адвокатом до першого допиту, але не пізніше 24-х годин з моменту затримання.
— Таке положення закону справді існує і воно дійсно дуже важливе, але якраз це і стало об’єктом нещадної критики наших “братів” старших — прокуратури, МВС, СБУ, які домагаються виключення цієї норми з Кримінально-процесуального кодексу. Яких тільки “собак” не вішали адвокатам: і що ті схиляють до неправди, і що слідчі дії не можуть проводитись, і що адвоката не знайдеш. Мета цих “аргументів” — єдина: усунути захисника. Мало того, що йому не дають матеріалів слідства, що він не може ставити запитань без дозволу слідчого — його взагалі хочуть усунути.
У Луцькому міськвідділі внутрішніх справ взагалі придумали дуже оригінальну річ. Скажімо, адвокат має дозвіл суду на побачення. Але тут завели таку систему: пройти в кімнату для побачень він може лише в тому випадку, якщо на це дасть дозвіл... начальник відділу або його заступник. Адвокатам доведеться звертатись зі скаргами на явне самоправство посадовців. Нещодавно колега з Львівської колегії мені розповідав про ще один винахід українських міліціонерів. Кожного разу, коли громадянин залишає відділ міліції, від нього вимагають написати в журналі, що він не має претензій до правоохоронців. Вважається нібито, що це сприяє захисту людей. У цьому я дуже сумніваюсь.
— Чи зобов’язаний слідчий повідомити родичів або знайомих про затриману особу і посприяти, щоб їй забезпечили захист?
— Закон зобов’язує слідчого, дізнавача про затримання повідомити родичів, сприяти запрошенню захисника. Цю норму, на жаль, масово порушують. У справах є копії нібито відправлених повідомлень, а насправді їх ніхто майже ніколи не отримує. Більше того, часто навіть захисник не може з’ясувати, де ж перебуває затримана особа. А щодо сприяння забезпечити захист, то це майже фантастика. Скоріше затриманого схиляють до того, що захисник нічим не допоможе, а платити потрібно. Це справді дуже прикрі речі, але це те, що маємо.
— Адвокатам і тепер доводиться стояти в чергах до своїх підзахисних у СІЗО?
— У СІЗО умов для роботи адвоката навіть елементарних нема. У чергах доводиться вистоювати по півдня, а то й більше. І нікого це не хвилює. Недавно всі дуже захоплювались тим, що арештованим дозволили отримувати більше передач, мати телевізор, побачення з рідними. А де ж їм дивитись телепередачі? У переповнених камерах?
— Закон не допускає розголошення адвокатської таємниці навіть для викриття злочину. Але хіба мало випадків, коли слідчі намагаються тут порушити закон?
— Такі намагання є і, на жаль, непоодинокі. Є випадки, коли адвокатів намагаються допитувати, підслуховувати їх розмови з клієнтами. Були намагання скористатися документами, які адвокат отримав у зв’язку з наданням юридичної допомоги. Нещодавно ми з приводу захисту по кримінальній справі звернулися в одну з воєнізованих установ, щоб уточнити, чи направлялась стосовно нашого підзахисного інформація митниці про його притягнення до кримінальної відповідальності. Річ у тому, що вироку стосовно нього суд не виносив, а перетнути кордон йому не дозволяють. Нам повідомили, що це... конфіденційна інформація того відомства. Отже, крім державної таємниці, деякі наші органи можуть на кожного з нас заводити таку собі “конфіденційну інформацію”, збирати досьє, обмінюватись даними. Ми вважаємо, що державні органи мають діяти лише відповідно до закону, а не так, як кому заманеться.
Бесіду вів
Любомир ПАХОЛОК.