«До Варшави залишилося близько 160 кілометрів» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.14 € 27.85
«До Варшави залишилося близько 160 кілометрів»

Старовинний костел в селі Łopiennik Nadrzeczny (Лопєннік Наджечний), що в Люблінському воєводстві.

facebook.com/nestorlipich

«До Варшави залишилося близько 160 кілометрів»

Ми обіцяли слідкувати за веломандрівкою у Європу Богдана Ліпича к Каменя-Каширського. Отож, де він уже побував, куди прямує і які його враження

«Ось і Люблін. Уже на околицях я пізнав, наскільки місто є комфортним для велисопедиста. Велодоріжки повсюди. Розвинена інфраструктура, височезні храми, а що мене найбільш здивувало - українська мова тут звучить на кожному кроці! Напевно, в Польщі - то найбільш зручне місто для українців. Скажу навіть більше: українці його просто окупували! А особливо тут дуже багато молоді».

«У Любліні довго не затримувався. Трапилась халепа: розрядився телефон і павербанк. Я зрозумів, що краще мати два і навіть три павербанки в подібних подорожах. Проте годинник вперто показував 20:00, а в такий час спеціалізовані магазини, де можна придбати річ зачинені.

План такий: зупинитися в якомусь комфотному кафе, підзарядити телефон і виїхати за межі міста, де розгорнути намет. А вже завтра повернутися у місто і придбати новий павербанк.
Дивно, але обрав я ресторан японської кухні: небагато людей, а головне - наявність розетки біля столика. Обслуговували відвідувачів теж японці. Імовірно, практиканти. Чесно кажучи, не дуже ввічливі, але готують смачно. Принаймні картоплю фрі, яку я замовив.

Ще до від'їзду в подорож мене попереджали про ризики нападу диких звірів. А їх тут справді багато, бо люди не хворіють браконьєрством. Зайці, білки траплялися і в дорозі, диких свиней ще не бачив. Словом, величезна різноманітність фауни.

Поляки дуже привітні. Мій велосипед зі спорядженням зацікавив одну компанію. Тож запитали, куди та звідки я їду. Відповідаю. Бачили б ви їх здивування! Словом, розмова переросла у цікаве знайомство.
Польську мову я знаю на рівні, достатньому для того, аби мене розуміли. Розповівши про свої труднощі вони порекомeндували заїхати в торговий центр E. Lecrerc, який працює до 22:00. Дуже радий, що зустрів таку компанію. Тепер я маю чудового колегу на Фейсбуці - Michał Bereza. A також новий павербанк.

Попрямував за місто в сторону Варшави, і знову натрапив на чудові велодоріжки. В дорозі повністю довірився велонавігатору від Google Maps. Був здивований, коли побачив, що карти привели мене у якісь кущі. Зупинився, навіть ліхтар увімкнув із питанням: "Чи справді туди варто їхати?!" Виявилось, що посеред кущів пролягала грунтова стежина.

Десь в районі села Bogucin (Боґуцін) склав намет. І знову посеред поля. Підсумок за день: проїхав близько 100 км, ентузіазм не зник, самопочуття чудове, велосипед справний».

«Вночі мене знову розбудили. На цей раз доволі кумедна ситуація трапилась. До намету підійшла косуля і почала ревсти. Втекла, як тільки я виглянув. У Польщі її називають "сарна европейська".

Ще до від'їзду в подорож мене попереджали про ризики нападу диких звірів. А їх тут справді багато, бо люди не хворіють браконьєрством. Зайці, білки траплялися і в дорозі, диких свиней ще не бачив. Словом, величезна різноманітність фауни.

Зранку під час технічного огляду велосипеда - змастив ланцюг, підкачав колеса і рушив в бік Варшави.

Весь час користувався навігатором. До речі, величезний недолік карт Google в тому, що без інтернету система показує тільки автомобільні шляхи. Спочатку все було добре, аж доки не натрапив на автомагістраль, де рух велосипедом заборонений. Я знав про порушення, проте виїхати звідти було надзвичайно складно.
Один поляк зробив зауваження, мовляв, виїжджай якнайшвидше, бо зараз «поліцья злапє». І дав пораду, як рухатись далі. Тож мушу тепер завжди користуватися велошляхами. А для цього потрібен постійний доступ до інтернету і заряджений смартфон».

«Заїхав у місто Пулави і сталося те, чого не передбачав. Другий павербанк теж розрядився, як і телефон. Це катастрофа в усіх сенсах цього слова. Навігатора нема, а їхати не знаю куди.
Знайшов вихід із ситуації доволі творчо. Зупинився в одному із кафе, аби підзарядити телефон. Увімкнув навігатор і перекопіював на аркуш паперу орієнтовний шлях, прописавши по черзі усі населені пункти, яких маю перетнути. Це допомогло. Коли виникали сумніви стосовно правильності руху і не було дорожніх вказівників - уточнював у людей».

«До Варшави лишалося близько 160 км. Але я вирішив оминути столицю і поїхати іншим маршрутом - до села Strzałki у Мазовецькому воєвудстві, відстань до якого орієнтовно однакова...

Їхав в основному селами, полями, лісами, оминаючи плантації малини, смородини, полуниці. Пізніше траплялися населені пункти, де масово у теплицях вирощують перець, а згодом натрапив і на польські яблуневі сади. Тут вигідно займатися фермерством, бо є ринок збуту і стабільна ціна. Ще я зауважив, що не всюди в країні хороші дороги. Є недобудовані, але з твердим покриттям».