Богдан Ліпич наразі у Польщі
«Ой, як приємно чути українську мову!»
Так радісно зустріла веломандрівника Богдана Ліпича з Каменя-Каширського у Польщі заробітчанка з Львівщини
Сьогодні у фейсбуці наше земляк написав: «Українців у Польщі я впізнаю за акцентом. У місті Пулави зустрів землячку Ольгу, що доглядала за бабцею-полячкою. Родом жінка з міста Яворів Львівської області.
- Ой, як приємно чути українську мову!, - зраділа вона.
Адже мова - це те, що повинно об'єднувати нашу велику Українську родину.
Ольгу зацікавила подорож Європою, тому запропонував їй приєднатися до мене у фейсбуці»...
«На шляху до села Strzalki зустрів двох хлопців із Білорусі. Молоді люди родом з Мінська. Приїхали до Польщі на заробітки, працюють на будові. Коли розповів, що їду з України до Франції почув їх захоплення:
- Ого! ! Вот это круто, это ж нужно, наверное, велик хороший иметь?!
Ще в Україні я придбав 2 пачки. Сам не палю, тому продав. Причому утричі дорожче. Хороший бізнес.
То був день зустрічей. Ось і ще один заробітчанин з України. Сергій з Івано-Франківської області працює в теплицях, де вирощують перець. Говорить, що платять 10 злотих за годину.
- Я не пацан, мені 51 літ. Зараз важко на будові, а тут нормальна робота.
Ми перетнулися під час обіду в ще одному польському селі. Чоловік запитав, чи маю цигарки. Ще в Україні я придбав 2 пачки. Сам не палю, тому продав. Причому утричі дорожче. Хороший бізнес.
А ще я поповнив запаси води на подвір'ї у його роботодавця. Тоді з дому вийшов господар і зверхньо запитав, мовляв, що ти тут робиш? Коли пояснив, що їду до Франції - у відповідь почув:
- О, курва, та нє доєдеш нєколи в жіттю!
Такі люди мені подобаються. Вони намагаються демотивувати, а насправді додають сенсу в подорожі. Бо коли є виклик - боротися з труднощами легше.
Запропонував пану обмінятися контактами, мовляв, запишіть мій номер, а я вам надішлю фото та відео, коли вже буду в Парижі. Не захотів. Сказав: «Єдь собє!». Для чого ж тоді було оце: «Нє доєдєш?» Забажав побитися об заклад - тоді стій до кінця. А не пустословиш.
Друзі, насправді я не хочу нікому нічого доводити, а просто спокійно подорожую Європою. Як прекрасно, що є люди, які мене демотивують: без вас було б не цікаво. Дякую, що ставите для себе низькі цілі та боєтесь підняти дупу з дивану! Це завжди стимул для мене бути кращим від вас».
