САД УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ ДРУЖБИ ПЕРЕСАДЯТЬ?

Ярослав ГАВРИЛЮК

Дещо незвично зреагувала місцева влада на критичний матеріал про запущеність закладеного спільно із сусідами саду у Великому Порську

Ковельським журналістам не звикати до сенсаційних заяв місцевих керівників. Свого часу чиновники планували в одному селі зробити “критий лід”, а інший населений пункт за короткий час хотіли перетворити на “євроселище”. Було ще чимало проектів, задуманих владними головами, яких, правда, не судилося реалізувати. Черговою сенсацією прозвучала заява голови Ковельської райдержадміністрації Вадима Грищука, який повідомив представникам мас-медіа буквально таке: якщо у селі Великий Порськ не вдасться врятувати сад українсько-польської дружби, то його… пересадять в інше місце.
- Одна справа побачити і розкритикувати, а інша – вивчити ситуацію, що сталася навколо цього саду, – заявив Вадим Петрович. – У Ковельській райдержадміністрації немає документів про те, що це – сад дружби між українськими та польськими партнерами, або між Ковельським районом і Холмським повітом. Те, що посадили з чиєїсь волі – знову ж таки питання дуже цікаве… Сад посадили, не дотримуючись норм посадки, що не дає можливості для його нормального обробітку.
Разом з тим Вадим Грищук нагадав журналістам, що цей сад знаходиться на землях СВК “Прометей”, а “ця зима була дуже тяжка в плані того, що був сніг і велика кількість паростків деревини були пошкоджені мишами”. Керівник району відвідав той сад, як тільки зійшов сніг. Це говорить про те, що керівник СВК “Прометей” Віталій Фіщук лукавив кореспонденту “Волині”, коли заявляв, ніби ніхто із представників влади садом не цікавився. За словами Вадима Грищука, у господарства немає грошей для встановлення огорожі, а у районному бюджеті подібні видатки не були заплановані.
Активну допомогу по догляду за садом надала господарству місцева школа. Коли Вадим Грищук, перебуваючи у поїздці по району, вкотре заїхав у Великий Порськ подивитися на сад, учні старших класів якраз збирали там бур’яни. По звіту СВК “Прометей”, що подається у районне управління агропромислового розвитку, торік тут вносилися мінеральні добрива, а цього року трактором проводився міжрядний обробіток та здійснювались заходи по боротьбі із польовими мишами. Згідно з документами, тільки нинішнього року “Прометей” виконав робіт по догляду за садом на суму 2,9 тисячі гривень.
- Тому сказати, що сад є безхазяйний, не можна, – переконував працівників засобів масової інформації Вадим Грищук, додавши, що польська сторона не дотрималась домовленостей про надання консультацій по догляду за садом дружби. – Варто звернутися ще раз до поляків. Але хто є власником, той і повинен звертатися. Не можна все “повісити” на владу! Ми довго критикували комуністичну систему за те, що вона казала: кому де сіяти, що де робити. А тепер знову повертаємось до того, що влада має “влазити” у господарську діяльність того ж самого СВК “Прометей” і змушувати його робити те чи інше. У нас існують відповідні дорадчі служби. Весною у Великому Порську побував начальник районної станції по захисту рослин Микола Кравчук, який підказав, що треба зробити, аби відновити сад після всіх цих пошкоджень, завданих гризунами.
- Однак керівник “Прометея” Віталій Фіщук каже, що цей сад взагалі не є власністю господарства, що він навіть був проти нього, – цікавились думкою районного керівника журналісти.
- Я вам хочу одне сказати: людина у “замєшатєльствє” може багато що наговорити. Земля ж їхня! Я розумію, що сталася проблема з цим садом, але ж він – живий організм. Зараз йде його відновлення. Зрозумійте, що не можна обплювати це, шукати в даній ситуації претензії тільки до влади.
- Але ж владу ніхто не звинувачує…
- Успіх буде! На той час (коли закладався сад, – авт.) був тиск влади, приймалися необдумфні рішення. Комусь захотілося створити сад. От давай створимо сад! Невже не можна було ближче до Ковеля закласти сад дружби між Польщею та Україною, або між Ковелем та Холмом, куди можна постійно наїхати, дійсно надати якусь кваліфіковану допомогу?!
Як твердить Вадим Грищук, теперішня районна влада “йде трохи до іншого”. На нараді директорам шкіл було запропоновано “поубирати старі садки” та знайти площі, де можна дійсно посадити сади, які давали б дві користі: виступали як навчальний матеріал для школярів і, так би мовити, годували взимку.
- Але за цю справу повинен хтось відповідати, – наголосив Вадим Петрович. – А то виходить так: спочатку щось зроблять, а після нас — хоч потоп. Якщо у Великому Порську не вдасться зберегти сад дружби, значить будемо шукати шляхи, щоб десь його пересадити в інше місце, туди, де будуть більш відповідальні люди.
Що можна сказати про одкровення пана Грищука на прес-конференції? Хоч в його словах вчувався дуже оригінальний погляд на роботу журналістів, але не менш своєрідно він трактує характер та засади прикордонного співробітництва і роль місцевої влади у цьому. І досить дивне його розуміння значення такого співробітництва, таких знакових акцій, як закладання садів українсько-польської дружби. А його претензії до польської сторони, яка з доброї волі надала високоякісні саджанці, інакше як безтактністю не назвеш. Якщо послухати Грищука, то у Ковельському районі нема людей, які знають, як вирощувати фруктові дерева. Про ідею ж пересадки саду в такому випадку щось говорити взагалі не доводиться. Дивні, незбагненні речі.