НАЗОВИ МЕНЕ СВОЄЮ...

Назови мене своєю, хоч на мить.
Хай воно в мені відплаче, від’ятрить.
Жінкою, Коханою, Сльозою...
За Тобою, милий, за Тобою.

Назови мене краплиною дощу.
Переливом срібних крапель
прошепчу,
Чайкою кигикну з-під небесся...
Ти мене почуєш — і озвешся.

Назови мене черешнею в саду.
Білим цвітом на долоні опаду.
Оп’яню, збентежу, зачарую,
Солод і неспокій наворкую.

Назови мене печалинкою сну.
Я журбу Твою у спогад оберну.
Засміюся дзвінко і знадливо —
Як тоді, коли була щаслива...

Сон торкне крилом — і відлетить.
Назови мене своєю, хоч на мить.

Євгенія НАЗАРУК,
с. Лище Луцького району.