В Українській республіканській партії “Собор” — першій політичній організації націонал-демократичного спрямування, що постала в Україні ще за часів радянського тоталітарного режиму, вибухнув конфлікт. Не “погасив” його і позачерговий ХV з’їзд партії, який відбувся в Києві...
В Українській республіканській партії “Собор” — першій політичній організації націонал-демократичного спрямування, що постала в Україні ще за часів радянського тоталітарного режиму, вибухнув конфлікт. Не “погасив” його і позачерговий ХV з’їзд партії, який відбувся в Києві.
Іван КАПІТУЛА
В УРП “Собор”, яка показала чудовий приклад в об’єднанні політичних організацій (а об’єдналось у ній ще п’ять років тому аж три партії), появилась тріщина. Протистояння між головою ради старійшин цієї партії, Центральним проводом з одного боку і головою партії Анатолієм Матвієнком з іншого та їх прихильниками досягло апогею. А розпочався конфлікт у дні урядової кризи в державі. Тоді Матвієнко однозначно заявив, що коли депутатська група республіканців-“соборян” не проголосує за кандидатуру на пост прем’єр-міністра України Юрія Єханурова, то він подасть у відставку з посади голови партії і напише заяву про вихід з її членів. До того ж і в Криму визрівав корупційно-кримінальний переворот, про що він неодноразово заявляв. Однак, незважаючи на цей своєрідний ультиматум, народні депутати від УРП “Собор” підтримали позицію фракції БЮТ, тобто не голосували за Єханурова. І саме цих голосів тоді йому й забракло. Матвієнко звинуватив однопартійців у зраді національних інтересів України, розповсюдив заяву про свій вихід з лав партії та з посади її голови. Змушений був подати у відставку і з посади прем’єр-міністра Кримської автономії. Але Центральний провід і рада старійшин партії у вересні на своїх засіданнях дійшли висновку про помилковість такого кроку і звернулись до нього з пропозицією відкликати свою заяву. Цього вимагало також багато голів територіальних організацій партії. Матвієнко тим часом продовжував звинувачувати своїх однопартійців у “зраді національних інтересів”. В результаті рішенням Центрального проводу, засідання якого всупереч статуту відбулося під головуванням заступника голови партії Григорія Омельченка, заяву Анатолія Матвієнка про відставку з поста голови партії та вихід з її рядів було задоволено. Але вже наступного дня в терміновому порядку зібрали Центральну раду, яка відмінила згадане рішення Центрального проводу. Центральна рада зважила на те, що заява була написана в час емоційного зриву і переважною більшістю голосів залишила його на посаді голови УРП “Собор”. Здавалось, конфлікт, врешті-решт, вичерпано, пристрасті вляглися. Але Левка Лук’яненка і його оточення “зачепили за живе” слова, які написав Матвієнко в своїй останній заяві: “Центральна рада УРП “Собор” вважає пріоритетом партії йти на вибори-2006 у блоці національно-демократичних сил, не виключаючи й інші конфігурації”. Крім того, Матвієнко зробив кілька різких заяв про антиреволюційну “змову” у керівництві УРП “Собор”. А ще — він звинуватив у зраді “помаранчевим принципам” голову ради старійшин партії, Героя України Левка Лук’яненка. Той через партійну газету звинуватив Матвієнка в намаганні повернутися до керівництва партії лише з однією метою — щоб розколоти БЮТ. Враховуючи кризову ситуацію, яка склалася у партії через розбіжності у поглядах керівництва, всі крапки над “і” мав розставити позачерговий ХV з’їзд. Однак цього не сталося. Голові партії Анатолію Матвієнку не дали навіть відкрити партійний форум. Його прихильники запротестували. Просили слова, але марно. До того ж, охорона, яка цього з’їзду була аж надто посилена, як трибуну, так і президію заблокувала. Незважаючи на протести значної частини залу, ігноруючи статутні норми, Левко Лук’яненко головувати на з’їзді доручив заступнику голови партії Володимиру Олійнику. У цій вакханалії приймались якісь рішення, але які питання ставились на голосування, почути було дуже важко. Дійшло до того, що навіть тимчасових посвідчень делегатів не замінили на мандати. На знак протесту значна частина делегатів-прихильників Анатолія Матвієнка залишила зал. Як невдовзі з’ясується — 77 із 184. Стало зрозумілим, що рішення, які приймалися, є незаконними, оскільки нема кворуму. Адже на з’їзд було обрано 248 делегатів. І лише по закінченню форуму Левко Лук’яненко змилувався — дав дозвіл Матвієнку на виступ. Але як... “позапартійному”. Опісля прихильники Анатолія Матвієнка, в тому числі й більшість делегатів від Волинської партійної організації (сім з десяти), зібрались у залі на іншому поверсі. З’ясувалося, що серед присутніх — переважна більшість членів (36 із 64) легітимно обраної ще попереднім з’їздом Центральної ради. Відбулось екстрене засідання її. На ньому було прийнято політичну резолюцію, в якій зібрання, яке проходило в Будинку архітектора з порушенням статутних норм, не визнається ХV позачерговим з’їздом. Центральна рада оголосила про скликання у листопаді надзвичайного з’їзду. Підтвердила також повноваження Анатолія Матвієнка як легітимно обраного голови партії. Центральна рада одноголосно висловила недовіру Центральному проводу. Обрано його новий склад. Звільнено із займаних посад всіх п’ятьох заступників голови партії — Григорія Омельченка, Сергія Шевчука, Володимира Шовкошитного, Володимира Олійника та Любов Стасів. Відсторонений цим рішенням від керівництва депутатською групою УРП “Собор” у Верховній Раді Сергій Шевчук. Центральна рада направила в Міністерство юстиції України свої останні рішення, а також заяву за підписами 77 делегатів з вимогою визнати позачерговий ХV з’їзд УРП “Собор” нечинним у зв’язку з порушеннями статутних норм та нелегітимним. Як розвиватимуться події далі — побачимо. Адже прихильники Левка Лук’яненка так само вважають позастатутними дії тих, хто підтримав Матвієнка.
