Духовенство, військовослужбовці, жителі села біля пам’ятника борцям за волю й незалежність України.
Митрополит Волинський Михаїл вперше побував у Шклині, громада якого перейшла до ПЦУ
Владика Луцький і Волинський Михаїл хоч і вперше побував у шклинській святині, однак отримав найгарніші враження від гостинності і боголюбивості церковної громади - настільки згуртованої, що зуміла звершити свою мрію об’днатися з Православною Церквою України
«Хіба ж у Росії, яка вбила нашого Романа Луцюка на війні на Донбасі, будують українські церкви?», «В Україні йде війна, а ми будемо пригрівати в церкві ворожий дух?», - пам’ятаю, обурювалися мені ще цьогоріч у лютому, а вже в березні молилися, як Бог велів українцям - зі своєю правдою в своїй хаті!
Відтоді минуло лише кілька місяців, а храм святих Бориса і Гліба аж засяяв порядком, всюдисущою чистотою, розцвів квітами, вишитими рушниками, розбагатів новим церковним начинням. До слова, минулої неділі в рідній святині, яка з почуттям виконаного обов’язку гідно почувається в лоні Православної Церкви України, просила в Бога благословення вже друга пара закоханих - шклинка Яна Голюк і її суджений із Сенкевичівки Богдан Власюк.
Благоустрій милує очі й на церковному подвір’ї. Зустрічаючи на ньому в день храмового свята Його Високопреосвященство владику Михаїла, декана Горохівського деканату, настоятеля Свято-Вознесенського храму міста Горохова о.Андрія Сидора, багатьох священників із сіл Горохівщини, Луцького району, вірянам було чим гордитися! Їх повагу до хліборобства засвідчив гарний, наче сонце, коровай. Почесну місію зустріти духовенство цим символом своєї хлібосольності селяни ввірили випускникам Шклинської ЗОШ І-ІІІ ступеня Аніті Бучман і Станіславові Савченку. Разом із старшокласниками віршованими вітаннями люд дзвінко віншували п’ятикласник Степанко Кривенький і дев’ятикласниця Юлія Бучман.
«Хіба ж у Росії, яка вбила нашого Романа Луцюка на війні на Донбасі, будують українські церкви?», «В Україні йде війна, а ми будемо пригрівати в церкві ворожий дух?»
Доки чекали гостей - дякували погожому дневі, смакували водицею, освяченою настоятелем церкви о.Михайлом Стрільчуком. Віряни благовіють перед своїм духовним наставником за взаємну повагу до них, захоплюються Божим даром його дружини Галини, завдяки якому милозвуччя церковного хору хочеться слухати безкінечно. Сім’я настільки відкрита для людських сердець і боголюбива, що на всіх Літургіях разом із шклинцями ревно моляться сини о.Михайла і пані Галини Іван і Ярослав, донька Уляна.
Джерелами струменіли молитви за мир в Україні, за воїнів, котрі відвойовують територіальну цілісність держави, за жителів села, які не втомлюються працювати на пшеничних і духовних нивах. Найзавзятішими на них цьогоріч митрополит Луцький і Волинський Михаїл виголосив колишнього старосту храму Гліба і Бориса Михайла Рота, хористів храму Галину Євгенію Рудусь, Галину Гаць, Ярою Бучман, Емілію Бондарець, Володимира Кондратюка і нагородив їх Благословенними грамотами за церковні заслуги перед Україною.
Зоріла мудрістю вітальна проповідь Високопреосвященнішого владики.
- Коли у людини нема своїх цінностей, їй легше підсунути чужий ідеал, для того, аби використати, обманути та в кінці зневажити. А сьогодні ми змінюємося і доводимо, що генетика у наших жилах є непорушною, і скільки б нас не спокушали, ми залишаємося православними українцями. Ми з Вами на правильній дорозі. Радію за вас, що зробили все по правді, аби бути господарями на своїй землі. Дякую, що скинули зі себе ту облуду, яка насаджувалася роками, і стали вільні від російського рабства. Нехай милосердний Господь благословить Вас здоров’ям, достатком, довголіттям, – торкнувся сердець щирістю і повагою.
Втішаючись сонцем, людинолюбністю, празниковим настроєм, не забули за тих, хто віддав своє життя за волю й незалежність України: після Хресного ходу навколо церкви-іменинниці просили в Творця вічний спокій для героїв у Небесному Царстві біля пам’ятника, спорудженого на їхню честь. І не втомлювалися разом із військовослужбовцями, які боронили Батьківщину на Донбасі, благати Україні - миру, селу -
