Це було 7 листопада 1945 року. На святкову демонстрацію в Луцьку вивели військових, які містилися в уцілілих казармах, а також студентів педучилища та медучилища і учнів середніх шкіл...
Це було 7 листопада 1945 року. На святкову демонстрацію в Луцьку вивели військових, які містилися в уцілілих казармах, а також студентів педучилища та медучилища і учнів середніх шкіл.
Трибуну розташували під муром, який оточував будинок міліції, а навпроти був міський парк, де нині височіє драмтеатр. За парком — проїжджа частина, з якої виїжджали на вулицю Сталіна (нинішня — Лесі Українки). Перед початком демонстрації оркестр заграв так званий зустрічний марш. У цей момент з бокової вулиці виїхав дядько возом, у який був запряжений каштановий кінь. Почувши марш, який різко обірвався на певній ноті, кінь виструнчився і став, як вкопаний. Дядько почав бити коня батогом, прибігла міліція, шарпали коня за вуздечку, а він стоїть, ані руш! І тільки коли військовий оркестр заграв «Слов’янку», кінь високо підняв голову і стройовим кроком рушив уперед. Як з’ясувалося, дядькові загнаного військового коня залишили червоноармійці в 1944 році, а дядькового, робочого, конфіскували. За час служби кінь, вочевидь, не раз бував на Жовтневому параді, тож і продемонстрував свою виучку, мало не довівши чоловіка до інфаркту, розповів Олексій Поліщук, студент Луцького педучилища 1945 року.
