Інтерв’ю з віце-маршалком сейму Республіки Польща, лідером партії «Самооборона» Анджеєм Леппером...
Інтерв’ю з віце-маршалком сейму Республіки Польща, лідером партії «Самооборона» Анджеєм Леппером...
Анджей ВАВРИНЮК
— Нещодавно рішенням сейму РП ви стали віце-маршалком сейму... — Функції віце-маршалка виконую вдруге. У попередній каденції частині депутатів не подобалися висловлені мною та членами моєї партії погляди. Маю на увазі тотальне ігнорування колишніми урядовцями інтересів людей праці, які я завжди захищав. Сьогодні я цих поглядів не змінив і міняти їх не збираюся. Нинішнє призначення розцінюю як визнання своєї попередньої праці. Це зобов’язує. — В Україні вас знають як політика, з яким необхідно рахуватися, який не міняє своїх поглядів. Словом, стабільність слова й діла... — Це правда. Леппер не є політичним хамелеоном. Не є таким, якого можна купити. А тому деякі політичні сили в Польщі бояться нашої партії і її керівника. — Прошу про це докладніше... — Моєю метою є покращення умов праці селян, робітників, учителів, працівників служби охорони здоров’я, словом, тим верствам населення, яким у Польщі живеться найважче. Прошу врахувати, що у нас досить високий рівень безробіття, близько 20 відсотків, а разом із прихованим безробіттям він сягає 30 відсотків. Словом, кожен третій мій земляк не має роботи, а його родина часто живе у крайній нужді. Додаймо, що три мільйони польських дітей є голодними, а пенсіонерам і відставникам не вистачає пенсії на ліки, що поширюється корупція і злочинність, що зростає кількість чиновників. Я на таку Польщу не згодний. «Самооборона» — єдина партія, яка має конкретний план, як виправити те, що паралізує ріст життєвого рівня і розвиток економіки. — А чи нема популізму в тому, про що ви говорите? — Я вірю в те, що говорю. За моїми оцінками, швидкі зміни в життєвому рівні поляків є можливими. Візьмемо для прикладу сільське господарство. Налагодження окупності продукції за рахунок сільськогосподарських кредитів з реальними для сплати процентами — це повернення в село до мільйона чоловік. Простий захід може значною мірою зменшити безробіття. У такий спосіб держава заощадить на виплатах тій групі населення і спрямує ці кошти на освіту, соціальні чи інші потреби. Наступний приклад — це охорона здоров’я, яка разом із освітою в Польщі належить до групи найменш оплачуваних. Нам уже бракує акушерок, медичних сестер, лікарів, науковців. Представники цих професій із задоволенням працюють на так званому Заході, де заробітки є значно вищими. Через кілька літ і у нас може бути ситуація, подібна до скандинавських країн чи східноєвропейських, де для догляду за хворими чи людьми похилого віку наймають іноземців, у тому числі й поляків. Прошу врахувати, що виїжджають найкращі фахівці, зокрема особи, які здобували освіту в Польщі, проходили тут практику і т.п. Усе це коштує чималих грошей, а хто в кінцевому результаті має з цього вигоду? А можна ж цим групам дати гідну зарплату, а в результаті за польські гроші мати в Польщі відповідні кадри. — В Україні знають вашу позицію щодо можливого перегляду договору з Європейським Союзом, укладеного урядом Польщі. — Хочемо перегляду тієї частини договору, яка стосується сільського господарства, промисловості й умов праці. Йдеться про визнання Брюсселем так званих продуктивних квот. Зараз Союз вирішує, скільки маємо виробляти сталі, молока, м’яса, цукру, збіжжя... І якщо я скажу, що ліміти є від 30 до 50 відсотків нижчі від наших можливостей, то з таким станом речей не можна погоджуватися. Як нерівні визнаємо і умови щодо продуктивності праці. Наголошую на цьому для того, щоб у майбутніх переговорах щодо вступу в Євросоюз Україна не допустилася подібних помилок. — Пане маршалку, знаю про вашу підтримку Помаранчевої революції. Знаю також про постійну співпрацю активу вашої партії з Люблінського воєводства із владними структурами різних рівнів на Волині. Знаю про численні особисті контакти людей, пов’язаних із «Самообороною», з Волинським регіоном. — Я дуже радий, що активність Самооборони помітили в Україні. Це природно, що хочемо жити в дружбі, як добрі сусіди, що повинні один одному допомагати. Словом, про доброго сусіда, яким вважаємо Україну, потрібно дбати. «Самооборона» не є партією егоїстичною, а відтак — ми широко відкриті для всіх, у тому числі й для України. — Найближчим часом ви збираєтеся з візитом на Волинь? — Мене запросила влада міста Ковеля на урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки в парку імені Тараса Шевченка. Вона має зафіксувати присвоєння двом алеям назв: Алея Люблінська й Алея Холмська. Це символічна подія як для поляків, так і для українців. Можу ще додати, що в цьому заході були задіяні члени й симпатики «Самооборони», тож участь керівника партії є цілком зрозуміла. Водночас сподіваюся, що під час візиту буду мати кілька зустрічей, які сприятимуть парламентському співробітництву на найближчі роки. — Прошу поділитися з читачами газети «Волинь» бодай частиною тих тем, які ви збираєтеся порушити під час свого візиту на Волинь. — Не випадає говорити про зміст розмов, якщо вони ще не відбулися. Єдине, що можу сказати: з моєї точки зору, усі вони дуже важливі і можуть вплинути на покращення життя обох прикордонних регіонів. — Ви вперше зустрічаєтеся з читачами газети «Волинь»... — Я високо ціную це і, користуючись нагодою, дякую керівництву газети за інтерес до моєї персони, а всім читачам «Волині» зичу всіляких гараздів, надії й віри у краще майбутнє. — Дякую за розмову.
