Зворушлива історія до сліз вразила українців - Аллу Куманську почали називати справжньою героїнею.
Зворушлива історія: городищанка Алла Куманська прихистила 90-річного безхатька (ВІДЕО)
Кілька днів тому мережу сколихнула новина про 90-річного безхатька з Одещини, який дивним чином опинився у Луцьку та від якого відцуралися рідні. Степан Андрійович погано пам’ятає як потрапив на Волинь, чоловік опинився на вулиці самотній та розгублений
Поблизу вокзалу старенького помітили дві жінки та перейнялися долею дідуся. Одна з них, жителька села Городище Алла Куманська, вирішила забрати діда Степана до себе додому. Ось уже кілька днів Степан Андрійович живе вдома у пані Алли, за стареньким ретельно піклуються, тож він почуває себе як вдома. Пані Алла дбає про одяг та їжу для діда Степана, а сьогодні вирушила з підопічним до лікарні, аби зробити медичне обстеження, йдеться на сайті Боратинської ОТГ.
Дід Степан не створює нашій сім’ї ніяких незручностей, поводить себе дуже скромно і дякує за турботу. Якщо ніхто з його родини не виявить бажання забрати дідуся до себе, я й надалі готова піклуватися про чоловіка. А як по-іншому?
Зворушлива історія до сліз вразила українців - Аллу Куманську почали називати справжньою героїнею. Сама ж жінка не вважає свій вчинок героїчним і каже, що не вагалася ані хвилини: «Коли ми з колегою знайшли дідуся – він був дуже збентежений, до того ж замерз, адже на вулиці було холодно. Усі наші спроби знайти прихисток для чоловіка закінчилися невдачею, тож я вирішила забрати Степана Андрійовича до себе додому. Не залишати ж 90-річного дідуся на вулиці!
Поспілкувавшись з стареньким, я одразу зрозуміла, що він – хороша людина. Дід Степан не створює нашій сім’ї ніяких незручностей, поводить себе дуже скромно і дякує за турботу. Якщо ніхто з його родини не виявить бажання забрати дідуся до себе, я й надалі готова піклуватися про чоловіка. А як по-іншому? Вже відчуваю певну відповідальність за долю дідуся.
Звісно, сама б я не впоралася, – зізнається пані Алла. – Впевненості та сили мені додає підтримка інших небайдужих людей. Багато хто мені говорить, що у наш час такий вчинок – справжнє диво, рідкість. Та я не вбачаю у цьому чогось героїчного, переконана – якщо робити добро, то воно обов’язково повернеться сторицею».
