СЬОГОДНІ — РІЧНИЦЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ !
З ДНЕМ СВОБОДИ ВАС, ДРУЗІ!
ЗА УСПІХ РЕВОЛЮЦІЇ ОГОЛОСИВ ГОЛОДУВАННЯ
...У грудях в мене мало так легень, аби майдан цей подихом зігріти. Мене так мало, щоб прикрити вас Од всіх ножів цієї заметілі. Хай в душах ваших вибухнуть слова, А кулі хай мовчать в моєму тілі.
Бути на Майдані авторові цих поетичних рядків не дав інвалідний візок. Але Василь Слапчук знайшов, як „прикрити” і „зігріти” тих, хто відстоював правду. В дні революції лауреат Шевченківської премії оголосив голодування, яке тривало десять днів, і припинив його тільки на категоричну вимогу лікарів, тому що його життя у цей час було на волосинці. Як зараз він оцінює тодішній свій крок?
— Я ні про що не жалію, і якби зараз повторилась така ж ситуація, я б і зараз голодував, — зізнався Василь Слапчук. – Тільки от не знаю, чи зміг би написати ті вірші… Тоді було дуже велике піднесення. І я не знаю, чи вдасться мені чи будь-кому пережити щось подібне. Таке, здається, людині дається раз у житті. — Тобто, до розчарованих ви себе не відносите? — Звичайно, думалося, що якось воно інакше буде. Без розчарувань не обійшлося, але я все одно відношу себе до оптимістів. Рік тому наш народ зробив все правильно. Зараз складно оцінювати економічні здобутки. Але головне, що тоді проявився гордий національний дух. Ми себе занадто вже затуркали, а Майдан був яскравим, здоровим виявом нашої гідності. Повторю: я був гіршої думки про наш народ, за що у нього треба просити пробачення.
ВІК — НЕ ЗАВАДА ДЛЯ МАЙДАНУ Обличчя Майдану строкате: він дивився на нас і допитливими дитячими очима, і мудрими старечими. Знаменита баба Параска з Тернопільщини, яка провела на Майдані багато днів, стала його символом. Так само 65-річну лучанку Людмилу Філіпович упізнає чи не кожен, хто хоча б раз побував на Майдані волинської столиці – Людмила Миколаївна не пропустила жодного революційного дня і зранку до смерканку була на площах і вулицях Луцька. Двічі, незважаючи на поважний вік, ця жінка, яка свою громадянську позицію активно виявляє ще з перших мітингів кінця вісімдесятих, була у Києві.
— Я купляла квиток на потяг до Києва, їхала вночі, потім цілий день стояла на Майдані і на ніч поверталась назад. Щоб зекономити на постільній білизні, брала з собою покривало. Їхала сама, але по дорозі і в столиці знаходила багато нових знайомств. Бути довше у Києві мені було важко фізично. Але те тепло і радість, які я відчула на Майданах, гріє душу й досі. І сьогодні я святкую. Після Дня Незалежності та великих релігійних свят річниця Помаранчевої революції – для мене найбільше свято.
ДОРОСЛІ ЧОЛОВІКИ НАЗИВАЛИ ЇЇ МАМОЮ Незважаючи на те, що Ользі Єрошенко з Володимира-Волинського було усього 32 роки, вісімнадцять дорослих чоловіків, які жили у великому волинському наметі, називали її... Мамою. Своїх двох синів – 6-річного Валентина і 9-річного Олега – вона залишила вдома („рідня мене благословила: сказали, що комусь з сім`ї треба бути й там”), а сама, як справжня мама, у наметовому містечку опікувалася „домашніми справами” – відповідала за забезпеченість революціонерів шкарпетками, цигарками, мівіною, картоплею... Усі фінанси доручили їй – тренеру з аеробіки на „гражданці”.
— Це були незабутні дні, — каже Ольга. – І найяскравіший спогад – це, без сумніву, тепло людських сердець. Я в ці дні побувала в багатьох храмах Києва, але я там не відчувала такого, як серед наметів, – присутність на Майдані Бога. — Багато хто зараз розчарований у цих подіях, навіть мій чоловік, — продовжує Ольга. – А в мене ніякого розчарування. Я й не чекала манни небесної вже за рік. Вважаю, що ми тільки стали на дорогу, яку ще маємо пройти.
ЗА ЮЩЕНКА ВІДСИДІВ П’ЯТЬ ДІБ Вчитель із села Холопичі Локачинського району Володимир Бартов був спостерігачем від Віктора Ющенка у Новій Каховці Херсонської області під час другого туру. Проявив тоді принциповість і не допустив так званої „каруселі” з бюлетенями. Після того, як вночі було здано протоколи про результати виборів, він повернувся в готель. Але не встиг заснути, як хтось спробував відчинити двері...
— Я відмовився впустити незнайомців у номер. Тоді у дірку між дверима і підлогою почав проникати газ з балончика. Стали вибивати двері. Хоч я забарикадувався шафою і ліжком, але нападники таки вдерлися у номер. Мене скрутили, вдягли наручники, і я вже подумав: „Зараз вони мене скинуть з балкона вниз головою”. Але мене... відвезли в міліцію. Волинянина звинуватили у тому, що він… нібито спав не у своєму номері. Своєї вини Володимир Іванович не визнав, але на суді йому дали п`ять діб арешту. — „За що ви його посадили?” – запитав після суду заступник начальника міліції. — „А він політичний, був спостерігачем від Ющенка”. – „А, то хай посидить...”, — згадує почутий тоді діалог Володимир Іванович. – Після цього мною ніхто й не поцікавився — де я і що трапилось. Коли стало зрозуміло, що „переміг” Янукович, штаб Ющенка в Новій Каховці закрився – люди поїхали на Київ, або просто боялись „світитись”. Хоч і каже Володимир Бартов, що ці 5 діб були для нього, як 5 місяців, але ні про що не жаліє: „Це революція, й інколи за велику справу треба постраждати”. Тільки от не відчувається змін, яких очікували після революції. Щоправда, після того, як тоді ще народний депутат Володимир Бондар зачитав у парламенті своє звернення щодо інциденту, який трапився у Новій Каховці, Володимиру Бартову повідомили, що начальника новокаховської міліції звільнено...
