"Інформаційна війна – дуже страшна насправді, і в ній треба боротися і вчитися перемагати", - говорить дівчина.
«У нас не тільки війна зброєю, а й інформаційна», - прес-офіцерка
Вона дуже приязна, товариська, часто посміхається. Таня – прес-офіцерка. А це означає, що вона супроводжує журналістів на передову, часом – одну знімальну групу, іноді – кілька
Армією Таня зацікавилась ще в університеті, вступила на військову кафедру, хоч її ніхто не змушував, невдовзі почалася російська агресія, йдеться на сторінці благодійного фонду "Повернись живим".
Дівчина родом із Луганщини, у її місті не було так званих референдумів, але людей, які хотіли, щоб прийшов «рускій мір», не бракувало. Тож Таня закінчила університет, попрацювала за цивільною спеціальністю, пов’язаною із фінансами, і, зрештою, пішла у військкомат. Її спершу навіть не хотіли брати на контракт, та вона дзвонила у військкомат і в 2017 р. стала військовослужбовцем.
- Інформаційна війна – дуже страшна насправді, і в ній треба боротися і вчитися перемагати, - говорить дівчина.
«Мій бойовий шлях почався з заступника командира мінометної батареї з морально-психологічного забезпечення», - посміхається Таня. Зізнається, невідомо, хто кого більше підтримував: вона бійців чи навпаки, адже військове життя дуже відрізняється від цивільного. До того ж, із нею не надто прагнули говорити про проблеми.
Таня переконана: жінки в армії потрібні, адже можуть на рівні з чоловіками виконувати різну роботу. «Я ризикую життям, коли виїжджаю із журналістами. Але це мій обов’язок. У нас не тільки війна зброєю, а й інформаційна. Й інформаційна війна раніше була недооцінена, але вона дуже важлива. Я пам’ятаю, наскільки були деморалізовані жителі Донбасу, коли Кремль пропагував тут «рускій мір», тут були російські канали, глушили українські.
Інформаційна війна – дуже страшна насправді, і в ній треба боротися і вчитися перемагати, - говорить дівчина. – Я склала присягу на вірність українському народові, я борюся за свою територію, яку п’ять років тому в нас забрали. Це Донецька і Луганська області. І це Крим, улюблений Крим. Я дуже багато разів ходила там у походи і дуже хочу знову туди повернутися».
А ще Таня любить котів, особливо рудих. Спершу привозила чотирилапих із Харкова, де навчалась, потім прихистила «донецького», із посмішкою каже, якби могла, забрала б додому всіх фронтових котиків.
