Інтерв’ю з ректором Луцького біотехнічного інституту, професором, доктором медичних наук, головою обласної організації “Партії здоров’я” Г. С. Стеценком...
Інтерв’ю з ректором Луцького біотехнічного інституту, професором, доктором медичних наук, головою обласної організації “Партії здоров’я” Г. С. Стеценком.
Григорій Стеценко народився на Вінниччині. Закінчив Чернівецький медичний інститут. Трудову діяльність розпочав лікарем-терапевтом, головним лікарем Берездівської сільської дільничної лікарні. Працював головним лікарем Ізяславського району, головним терапевтом, начальником обласного управління охорони здоров’я на Хмельниччині, доцентом, професором у Вінницькому державному медичному інституті ім. М. І. Пирогова. У 1993 році запрошений до Волинського державного університету на посаду декана медико-біологічного факультету. З 1996 року — ректор Луцького біотехнічного інституту Міжнародного науково-технічного університету. Професор, доктор медичних наук, академік Академії медико-технічних наук України. Нині очолює обласну організацію “Партії здоров’я”. Дружина Надія — професор інституту, син Семен — професор, доктор юридичних наук, завідувач кафедри, син Богдан — кандидат медичних наук, начальник військового шпиталю.
Петро ХМЕЛЯРСЬКИЙ
— Григорію Семеновичу, ви на порожньому місці створили вуз медичного профілю, вас постійно непокоїть стан охорони здоров’я. Що спонукає вас іти на “барикади” і захищати медицину? — Мовчки спостерігати і критикувати когось за негаразди в охороні здоров’я — великого розуму не потрібно. Скажи і доведи, що ти можеш? За прогнозами вчених, до 2050 року чисельність населення країни зменшиться на 17 мільйонів. Боляче усвідомлювати, що кожен другий співвітчизник не доживає до пенсії. Із сьогоднішніх 16-річних хлопчиків 38 відсотків не “дотягне” до 60 років. Здоров’я сільських мешканців значно гірше у порівнянні з міськими. Україна знаходиться на порозі екологічної катастрофи, в порівнянні з якою чорнобильська трагедія — просто аварія. Переконаний — найбільш професійно вирішити болючі проблеми в охороні здоров’я, культурі, освіті і науці може нова політична партія — “Партія здоров’я”, яку очолює Михайло Юхимович Салюта, заслужений лікар України, депутат Київської міської ради, головний лікар Київської міської лікарні № 1, ректор Інституту екології і медицини. — Сьогодні страшно захворіти, особливо безробітному та пенсіонеру. Без медикаментів, бинтів, вати в лікарню не приймають. Аптеки “роздягають” пацієнта своїми цінами. Так тривати далі не може. — Державні мужі, народні депутати продовжують обіцяти навіть те, що реально виконати не можна, а організацією медицини на сучасному рівні ніхто всерйоз не займається. На жаль, є чимало високопосадовців, які завзято тримаються за збереження існуючого стану в медицині. Влучно про стан справ в охороні здоров’я сказав Президент Віктор Ющенко на з’їзді сімейних лікарів у Харкові: “За останніх два роки рівень фінансування зріс на 20 відсотків, а на практиці нічого не змінилось, пацієнти як скаржились, так і скаржаться на низький рівень лікарської допомоги. Перед нами є білий аркуш паперу — на ньому треба виписати концепцію розвитку галузі охорони здоров’я”. — Отже державної програми реформування галузі досі немає? — Звісно. Посудіть самі. Від різних політичних партій було вже більше десяти міністрів охорони здоров’я і жоден із них не подав своєї програми діяльності перед вступом на цю посаду. Багато політиків “борються” за безкоштовність медичної допомоги, не бажаючи розібратися, де взяти для цього кошти. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує виділяти цій галузі не менше 6,5 відсотка валового національного прибутку, у нас ця цифра коливається в межах 2,3—3,5 відсотка. — Значить, вся справа в тому, що ми бідні? — Ми бідні, але основна причина негараздів — відсутність економічно ефективної системи в охороні здоров’я. Як наслідок, кожна четверта гривня, виділена на цю галузь, викидається на вітер. Наприклад, у містах будуються і відкриваються всілякі діагностичні центри, спеціалізовані відділення, на обладнання яких йдуть мільйони гривень. Річ потрібна, але ефективність мінімальна, бо, по-перше, більше половини послуг, що вони надають, припадає на жителів того міста, де вони розміщені; по-друге, вони не призвели до ліквідації або хоча б до зменшення старих рутинних діагностичних служб; по-третє, відкриття центрів не зменшує захворюваності (діагностуємо краще), а лікувати нічим, або ж воно більшості недоступне. Ми хвалимось, що врятували одиниці важкохворих в таких центрах, а сором’язливо мовчимо, коли вмирають десятки хворих, особливо у віддалених районах через відсутність елементарної апаратури, транспорту тощо. Величезні кошти ідуть на підготовку і утримання медичних кадрів, яких у нас вдвічі більше, ніж у розвинутих країнах. У розвинутих країнах держава гарантує професійну надійність лікаря і високо оплачує його працю. У нас держава не цінить лікаря, хоча вони ризикують своїм життям навіть більше, ніж льотчики і шахтарі. Доведено, що лікарі, які віддані своїй справі, через десять років роботи мають “букет” захворювань і вмирають раніше своїх пацієнтів. Держава “віддячує” їм низькою заробітною платою, викреслила із списку соціально значимих професій і забрала соціальні пільги. Порівняйте пенсію хірурга, який оперував на органах тисяч хворих, нерідко з інфекційними захворюваннями, і пенсію офіцера правоохоронних органів — і все стане ясно. — У народі є мудре прислів’я “Одна справа плескати язиком, інша — тягнути плуга”. З чого почне “орати” “Партія здоров’я”? — Наша основна мета — не боротьба за владу, а боротьба за здоров’я громадян нашої країни. Ми сподіваємося, що не залишимося в цій боротьбі на самоті. Уже сьогодні практично у всіх областях створені партійні осередки. Ми запропонуємо Президенту, уряду, парламенту, місцевій владі реальні шляхи реформування охорони здоров’я. Останнє слово за виборцями, які допоможуть реалізувати наші пропозиції. — Чи є можливість медицині за короткий строк вийти із кризового стану? — Абсолютно впевнений. Потрібно тільки, як говорив наш Тарас Шевченко, “і чужого научатись, і свого не цуратись”. Наприклад, економічно бідна Куба, впровадивши сімейну медицину, домоглась середньої тривалості життя майже 79 років, Англія, витрачаючи із розрахунку на одного жителя менше коштів, ніж США, випередила передові капіталістичні країни з основних показників здоров’я. Ми забули колишню нашу вітчизняну безкоштовну, широкодоступну медичну допомогу, яка була визнана кращою у світі. — А чи можна відчутно поліпшити охорону здоров’я в області, не очікуючи реформ з Києва? — Можна, потрібно і є реальна можливість це зробити. За ініціативою фахівців-медиків заступника голови облдержадміністрації Володимира Карпука, начальника обласного відділу охорони здоров’я Ігоря Ващенюка підготовлено і затверджено головою облдержадміністрації Володимиром Бондаром розпорядження від 2 серпня 2005 року № 224 “Про робочу групу зі сприяння розвитку охорони здоров’я в області”. Організаційно-методичне забезпечення покладено на Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету. До складу робочої групи входять місцеві і запрошені вчені-економісти, юристи, фахівці з питань соціальної медицини, практичної охорони здоров’я, представники влади. Вона вже приступила до роботи, буде проведено аналіз стану здоров’я волинян, вироблені пропозиції щодо поліпшення організації медичного обслуговування, зокрема на селі, раціонального використання коштів на охорону здоров’я тощо. Сподіваємось, що наукові напрацювання будуть враховані не тільки на місці, а й при розробці законодавчих актів на державному рівні. — Що вдалося зробити вже Луцькому біотехнічному інституту і яким може бути його внесок в становлення сучасної охорони здоров’я? — Нашому вузу скоро вже десять років. Заснуванням такого перспективного вузу студенти і викладачі завдячують меру Луцька Антону Кривицькому. Починали з 25 студентів, сьогодні маємо більше 1300. Близько 500 фахівців з комп’ютерних технологій, електронних апаратів в медицині, менеджерів, екологів отримали державний диплом Міжнародного науково-технічного університету і майже всі працевлаштовані. Близько 30 студентів пройшли мовне стажування у Великобританії, а гордість нашого інституту Світлана Шейко працює в Новому Орлеані (США) і вирішує екологічні проблеми після стихійного лиха. Маємо три власні приміщення, п’ять комп’ютерних класів, медичний центр, стадіон, фітнес-центр, музей народної творчості тощо. Створена ступенева освіта: ліцей-коледж-інститут. Не отримуючи жодної копійки з бюджету, інститут вніс до нього майже мільйон гривень. А що може зробити інститут для охорони здоров’я? Насамперед — зекономити мільйони бюджетних гривень: підготувати сімейних лікарів, медичних інженерів, спеціально підготовлених для охорони здоров’я менеджерів-економістів, юристів, фахівців страхувальної медицини. А ще — створити міжобласний центр з ремонту медичної техніки, комп’ютеризовані реєстратури, операційні тощо. — Що ж потрібно, аби це швидше стало реальністю? — Наша ініціатива і наполеглива праця. І обов’язково — підтримка влади, жорстка політична воля перших осіб влади. Необхідно зважити науково обгрунтовані економічні та юридичні висновки тих, хто “за” і “проти”, і взяти відповідальність за прийняття рішення з усіх основних питань.
