«Шановна Катерина Василівна, дякую вам за те, що ви рік тому звели мене з чудовою людиною. Мені дуже хотілося б зробити їй подарунок через газету «Волинь» у рубриці «Любить! Не любить»...
«Шановна Катерина Василівна, дякую вам за те, що ви рік тому звели мене з чудовою людиною. Мені дуже хотілося б зробити їй подарунок через газету «Волинь» у рубриці «Любить! Не любить».
Отож, прошу надрукувати, якщо це можливо, мій лист. Не кожен знає, що в нас на Волині є свої міні-гори Карпати. Це село Брани Горохівського району. В цьому селі живе жінка на ім’я Люся, якій я присвячую свій вірш «Люби мене». Оскільки я знаходжусь у своєї мами в селі (вона хворіє), то не можу особисто сказати їй ці слова, а хочеться вигукнути їх на весь світ. Люся здогадається по підпису, хто їй освідчується...» Такий лист надійшов від нашого читача з Луцького району. У римованих рядках — щирість, яка принесе коханій жінці приємну мить. Отож уривок з нього друкуємо.
Люби мене, як я тебе люблю, Краплинами дощу і синім небом, Нев’янучими квітами в саду І щастя більшого мені не треба. Люби мене, як я тебе люблю, Відкрито, віддано і чисто, Щоб я завжди носив в собі З любові знизане намисто...
