«Сідати за стіл з Путіним – це вже поразка» – ветеран війни з Росією - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.85 € 33.56
«Сідати за стіл з Путіним – це вже поразка» – ветеран війни з Росією

Артур Литвиненко, ветеран батальйону «Азов».

Радіо Свобода

«Сідати за стіл з Путіним – це вже поразка» – ветеран війни з Росією

«Говорити треба? З ким? Що таке довгий шлях?». У суботу президент Володимир Зеленський поспілкувався з ветеранами війни на Донбасі, які протестують проти розведення військ в Золотому-4 на Луганщині. Також Зеленський вимагав від представників партії «Національний корпус» вивезти зброю з Золотого-4

Пізніше заступник голови Нацполіції Вадим Троян заявив, що добровольці вивезли зброю із Золотого. А вже 29 жовтня Штаб Операції об’єднаних сил повідомив про початок розведення військ в районі Золотого-4.

Чи переконав Зеленський ветеранів АТО? Що дві організації, які протестують проти розведення військ і «формули Штайнмаєра» – «Національний корпус» та «Рух опору капітуляції» – пропонують натомість? І як вони протистоятимуть планам президента?

Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили екснародний депутат України, учасник «Руху опору капітуляції» Андрій Тетерук, ветеран батальйону «Азов» Артур Литвиненко та громадський діяч, ветеран війни на Донбасі Ілля Кротенко.

– Артуре, вся Україна подивилася відео спілкування президента Зеленського з добровольцями, які вже кілька тижнів живуть у Золотому-4. Ви, мабуть, теж були свідком цього спілкування. Чи переконав вас президент хоча б у тих питаннях, які він порушував у розмовах із ветеранами?

Артур Литвиненко: Особисто мене він не переконав. Те, що він пропонує, нам не подобається, ми вважаємо, що це початок капітуляції. А ще нам дуже сильно не сподобалася манера спілкування з нами. Ми прийшли туди не за вигодами, а відстоювати вже не вперше інтереси нашої держави.

– А сам факт, що президент приїхав до добровольців, як ви розглядаєте?

Артур Литвиненко: Я вважаю, що це нормальне спілкування президента з людьми, яким не байдужа країна. Але сама манера спілкування не сподобалася.

– Ваші побратими погодилися, що треба говорити з Путіним. А президент Російської Федерації вимагає розведення військ у Золотому й Петровському. Тут немає суперечності.

Артур Литвиненко: Розмовляти потрібно сильніше, за підтримки партнерів. Але точно не сам на сам. Сідати за стіл з Путіним – це вже поразка.

Але коли ми будемо сильніші, зараз нам немає що протиставити Путіну, щоб він сказав, що готовий віддавати наші позиції.

Немає жодної гарантії від президента Зеленського, що при розведенні припиняться обстріли.

– Андрію, українці створили рух «Руху опору капітуляції». Яка мета цього руху, що ви пропонуєте?

Андрій Тетерук: Як громадяни, які цінують свободу та майбутнє своєї країни, окреслюємо червоні лінії, які чинна влада не має перетнути, аби не почалися незворотні процеси в історії нашої держави.

Готовність Володимира Зеленського йти на компроміси, щоб просто зустрітися з паном Путіним є дещо провокативним. Тому що ми, як держава, беремо на себе зобов’язання виконати певні дії.

Ціллю агресії російських окупаційних військ є вся Україна.

Натомість, Путін не тільки нічого не виконує, а навпаки – формує такі умови, де Україна буде послаблювати свої позиції такими кроками. В тому числі й переговорні.

Конкретні кроки, як підписання «формули Штайнмаєра», які зобов’язують українську владу визнати вибори на окупованих територіях. Які мають бути проведені під контролем ОБСЄ, а не української влади, Національної гвардії, української поліції. Ми не розуміємо, навіщо погоджуватися на кроки, які заздалегідь будуть вести нас у хибному напрямку.

– Ви зараз за розведення військ?

Андрій Тетерук: Категоричні ні. Війська не мають розводитися, це українська земля. У Мінських домовленостях йдеться про відведення важкого озброєння, але не військ.

– На ваш погляд, чого досяг Володимир Зеленський, відвідавши Золоте-4?

Ілля Кротенко: Треба не забувати, що наш президент хороший актор і він непогано це показав у фільмі на «1+1». На мою думку, його ключовою ідеєю є припинити бойові дії, щоб менше українців гинуло. І він дійсно вірить, що йому вдасться зменшити втрати та, можливо, в перспективі досягнути якихось позитивних домовленостей.