Питання продажу вугільних підприємств України витає в повітрі провладних кабінетів вже давно...
Алла ЛІСОВА
Питання продажу вугільних підприємств України витає в повітрі провладних кабінетів вже давно.
Та з приходом до влади нової команди і Президента Віктора Ющенка воно почало набирати конкретних, так би мовити, контурів. Адже сам гарант, як відомо, виступає за приватизацію значної частини українських шахт. Про це він сказав і на недавньому “круглому столі” за участю представників бізнесу й уряду держави. Бо зараз, за його переконанням, процедура закриття шахт і створення нових робочих місць для України є досить витратною. У той же час, за оцінкою експертів, 80 відсотків вугільних підприємств України мають шанси бути надалі перспективними. А решта? Про це відкрито ніхто не говорить, хоча і так зрозуміло, що на них, образно кажучи, можна буде ставити хрест. Неважко здогадатись, які з шахт можуть потрапити саме у цей сумний перелік. Шахтарський Нововолинськ пережив процес закриття шести копалень і досі пожинає гіркі його плоди. Про те, що проводився він далеко не цивілізованим способом, не раз писала наша газета, акцентуючи увагу на катастрофічному невиконанні кошторисів, особливо тих його пунктів, які стосуються соціальних питань. Фінансування проектів ліквідації шахт, які лише фізично були закриті, вкрай незадовільне. Так, наприклад, із запланованих на проведення робіт з водопониження підтоплених територій 194,9 млн. гривень виділено всього 79. Припинено будівництво квартир, створення нових робочих місць, прокладання газопроводів та ремонт зруйнованих доріг в районах проживання звільнених шахтарів. А всього на компенсацію наслідків від реструктуризації шахт у Нововолинськ дійшла лише третина від передбачених коштів. Чи полегшить життя чотирьом волинським шахтам приватизація – питання більш ніж риторичне. На думку депутатів Нововолинської міської ради, які зібрались на 25 позачергову сесію обговорити це питання, навпаки – вона спричинить ще більші соціально-економічні, екологічні та побутові проблеми, призведе до соціальної напруги в місті. Бо малоймовірно, що новий власник (якщо такий і знайдеться) ризикне вкладати колосальні кошти, заздалегідь знаючи, що дивіденди від них надійдуть не швидко. Адже нововолинським шахтам – більш як по 50 років, в основному, вони пласти свої вже відпрацювали (товщина їх – близько 57 см), запаси вичерпуються. Хоча разом з тим фахівці твердять, що при розумній експлуатації, безумовному поновленні обладнання, переоснащенні лав вони ще можуть служити добрий десяток, а то й два десятки років, даючи непогане за якістю енергетичне вугілля. Вже сьогодні можна говорити про те, що “Волиньвугілля” вперше за час свого існування достроково виконає річне завдання з видобутку вугілля. А це – заробіток майже 4 тисяч працівників. Спеціалістами державного підприємства розроблена перспективна програма економічного розвитку шахт, яку захищатимуть наступного понеділка у Мінвуглепромі. Разом з тим, незважаючи на численні розмови про стратегічну доцільність і необхідність продовження будівництва шахти № 10 “Нововолинської”, фінансування її ведеться нестабільно. Хоча початок йому зроблено ще в 1989 році, на нього затрачено 183 млн. гривень при кошторисній вартості 549. А це – перспектива і надія Нововолинська. Тому сумно зараз слухати заяви у міністерстві про те, що розглядається варіант пошуку інвестора для пришвидшення її здачі в експлуатацію. При тому вона поки що навіть не перебуває у структурі “Волиньвугілля”... Депутати, зважаючи на це, прийняли рішення, у якому висловили свою категоричну переконаність про передчасність винесення питання про приватизацію волинських шахт, оскільки повністю не завершений процес повної реструктуризації шести копалень. Вони перестали існувати, але люди зі своїми проблемами залишилися... Чи прислухаються у Києві до голосу низів?
