Матюки, крадіжки, насильство - як з цим бореться найкраща у світі вчителька

Вчителька Меґґі Макдонелл знає, як викладати за дуже складних умов, коли за вікном мінус 20, сонце з'являється лише чотири години на день, а дітям, щоб дійти до школи, треба пробиратися через хуртовини, пише ВВС.

Селище Саллуїт, де Меґґі Макдонелл шість років вчителювала у місцевій школі, переживало нелегкі часи, як і багато інших громад корінних народів у Канаді.

Там немає доріг, не вистачає житла, поширене домашнє насильство, наркоманія, підліткова вагітність і високий рівень самогубств серед молоді.

Робота Меґґі Макдонелл з дітьми та її проєкти змінили життя не тільки у школі, а і в селищі - вони створили кілька спортивних команд, відремонтували хокейну арену і зробили там тренажерний зал, заснували клуб благодійності, в якому готували їжу для літніх людей. Учні Меггі, які раніше крали велосипеди, почали їх ремонтувати.

Один з учнів Меґґі хотів накласти на себе руки, але після того, як на уроці вони ремонтували велосипед, він передумав. У 2017 році Меґґі Макдонелл стала найкращою вчителькою світу, вигравши премію Global Teacher Prize 2017.

У розмові з ВВС News Україна Меґґі Макдонелл розмірковує про те, як важливо давати людям другий шанс, як запобігати вигоранню вчителів, і про те, що знання про психічне здоров'я не менш важливі, ніж математика.

Про викладання і травму

Я викладала у селищі інуїтів на півночі Канади. Цей народ пережив багато у своїй історії - колонізацію, переселення, недофінансування, повну байдужість до їхніх проблем з боку держави.

З дітьми варто говорити і їх варто вчити, як давати раду з їхніми власними емоціями.

Усі ці травми пройшли через покоління, залишились і проявились у житті теперішньої молоді. Мої учні відчували себе знеціненими, бо їхня неймовірно багато традиційна культура була знецінена.

Вони були свідками і жертвами домашнього насилля, мали залежності і погано харчувались, жили у жахливих умовах і крали.

Всі ці проблеми проявлялись у школі - діти пропускали уроки, хтось по-варварськи ставився до майна школи, хтось матюкався і був агресивним.

Ми ж часто на всі речі реагуємо занадто швидко - просто засуджуємо і караємо. Так важливо, коли бачиш дитину у такому кризовому стані, не поспішати з висновками.

Важливо дати дитині час зробити паузу, створити для неї безпечний простір. Адже, можливо, вони поводяться дуже нормально за дуже ненормальних обставин.

У момент кризи дайте дитині час, щоб заспокоїтись. А далі одним з найважливіших кроків може бути питання до дитини - як ти зараз почуваєшся, що з тобою сьогодні сталося, чи щось сталося вчора? Чи хочеш ти поговорити про щось?

З дітьми варто говорити і їх варто вчити, як давати раду з їхніми власними емоціями.

З нейронауки ми знаємо, якщо людина переживає травму, чи стрес, вона просто не здатна вчитися.

Природними реакціями організму на стрес є - кудись втекти, вибухнути емоціями чи завмерти. Якщо в момент такої кризи я розповідатиму дітям про єгипетські піраміди, вони нічого не запам'ятають. Мозок у такі моменти просто не готовий сприймати нову інформацію.

Адже, можливо, у них щось сталося вдома, їх б'ють, чи вони недоїдають, чи не сплять, чи їх цькують у школі. І їм зараз не до навчання. Вчителю важливо у такі моменти знайти спосіб допомогти дітям заспокоїтись, відчути себе у безпеці. І тільки після цього вони знову будуть здатні вчитися.

Я завжди кажу - ми не вчимо математику, ми вчимо дітей. Ми маємо знати, у якому стані діти заходять до класу, щоб знати з чого починати цей день, цей урок.

Діти часом приходять до школи, несучи на своїх маленьких плечах занадто великий тягар. В такі моменти їм потрібно щось більше, ніж просто навчання, потрібна допомога. Тільки після цього вони будуть знову готові вчитися. Це і є мистецтво викладання.

Серед моїх учнів була ціла банда крадіїв велосипедів, вони їх крали по всьому селищі. Я знайшла для них майстра, який навчив їх лагодити велосипеди. Ми збирали з ними старі деталі від велосипедів і створювали нові.

Учні ремонтували велосипеди сусідів, велосипеди молодіжного центру. Ремонт велосипедів переріс у щось більше — вони більше не були викрадачами, вони стали майстрами.

Це той приклад, коли замість того, щоб вирішувати постійно кризи, можна сконцентруватися на чомусь новому, наприклад, на захопленнях і бажаннях учнів. Це може створити нові можливості.

Вчителі - це щось більше

Я вірю, що вчитель - це гуманна професія, і ми справді маємо бути кимось більшим для дітей, ніж просто викладачами нових знань.

Ми не можемо очікувати, що коли діти йдуть до школи, вони будуть зосередженні лише на результатах навчання. Йдучи до школи, вони приносять з собою все те, що відбувається у них вдома.

Якщо суспільство проживає якусь травму - бідність, війну - діти теж це відчувають і проживають як частина суспільства. З цим вони щодня приходять у клас. І вчитель має знати, як давати цьому раду.

Про важливість психічного здоров'я

Ми чомусь не засуджуємо людину зі зламаною рукою, але так легко критикуємо, якщо хтось з молоді має справу з депресією, чи тривожністю.

Через те, що ми маємо так мало інформації про психічне здоров'я, з'являється так багато стереотипів і табу у цій сфері.

Ви маєте ставити собі питання, а що ваша система освіти робить, щоб вчителі знали більше про психічне здоров'я, що це таке, як з цим працювати, як це впливає на молодь?

Меценат і засновник премії Global Teacher Prize Санні Варк говорить: «Немає різниці, в чому полягає питання, освіта - це завжди відповідь».

Освітня система має допомогти вчителям, навчити їх основних речей про психічне здоров'я. Вони повинні мати навички та інструменти, щоб допомагати дітям.

Сьогодні у світі є величезна кількість людей, які мають психічні проблеми. Це означає, що ми повинні проводити майстер-класи, тренінги, мати навчальний план, курси для вчителів про психічне здоров'я. Бо це так само важливо, як і математика та єгипетські піраміди.

Якщо ваша система освіти фокусується лише на досягненні результатів, так званої академічної успішності, тоді ви ставите своїх вчителів у дуже складне становище - вчити предмету чи вчити дитину?

Як долати булінг?

Булінг був надзвичайно великою проблемою у селищі, де я працювала. Це були учні з дуже непростою репутацією, з кримінальними злочинами за плечима. Вони кидали школу, і я намагалася повернути їх назад, вони поводилися агресивно, ламали парти, організовували масові бійки.

Дуже важливо, щоб у школах булінг визнавали проблемою і говорили про це, вміли боротися з цим, знаходили шляхи для вирішення, проводили тренінги і пояснювали, що це таке.

Коли стається якийсь інцидент насильства в школі, важливо дати всім сторонам час, щоб емоції заспокоїлись, а потім поговорити про це.

Після цього можна навіть запитати жертву цькування, а яким ти бачиш вирішення цієї ситуації, що є для тебе важливим у ній? Вчитель може вести ці переговори, можливо, спочатку окремо зі сторонами, потім разом. Діти мають про це поговорити. Але ініціатива також може йти від них.

У моїй школі хтось з дітей просив написати листа з вибаченнями, хтось пропонував попрацювати разом після школи над мистецьким проєктом, який ми потім вішали на стіну.

Діти повинні мати шанс відновити свої відносини, відновити довіру. Ми у школі маємо вчити пробачати і вчити давати людям другий шанс.

Такі конфліктні ситуації - це також шанс навчити всіх сторін емпатії.

Зазвичай корінь того, що дитина когось цькує, лежить у якійсь глибшій проблемі - можливо, у нього в сім'ї щось відбувається, можливо він недоїдає, його б'ють. І цій дитині ми теж маємо допомогти, а не обмежитись лише покараннями.

Як боротися з вигоранням вчителів?

Вчителям важливо вміти дбати про себе, про своє самопочуття і здоров'я. Ми, вчителі, є одними з головних людей, до кого можуть звернутися діти за допомогою і ми маємо бути в ресурсі. А для цього треба дбати про себе.

Звісно, що це важко. Ми всі маємо якийсь ліміт ресурсів, якісь ситуації вдома, якісь невирішені проблеми, але про себе треба дбати в першу чергу. Кожного дня до нас в клас приходять діти зі своїми ідеями і талантами. Це також може бути великим джерелом натхнення і сили.

19 ознак того, що вашій психіці потрібна допомога

Але тут питання також полягає у системному підході з боку адміністрації школи, з боку держави. Чи достатньо вчителі мають часу для підготовки до уроків, чи не беруть вони занадто багато на себе, чи мають вони час на відпочинок, чи є люди, до яких вчителі можуть звернутися за допомогою та порадами? Це ті питання, які варто ставити вголос.

Я рада, що в Україні є зрушення у цій сфері, що ви підіймаєте питання про добробут і психічне здоров'я вчителів і дітей. Це прекрасна можливість говорити про професію вчителя і про її важливість.