І ДЛЯ СУДДІВ Є СУД — ЛЮДСЬКИЙ

Напередодні Дня працівників суду голова апеляційного суду області Петро Філюк дав ексклюзивне інтерв’ю газеті “Волинь”.

Олександр НАГОРНИЙ

— Петре Тодосійовичу, на вашу думку, чи зріс в останні роки авторитет судової влади?
— Добре, що для громадян уже стало нормою звертатися за захистом у суд, а не кланятись адміністратору. За рік у судах області розглядається більше 120 тисяч справ усіх категорій. Це означає, що десь п’ята частина всього населення області проходить через суди. Талант судді полягає в тому, щоб, не порушуючи закон, котрий, буває, недосконалий, захистити честь громадянина. На початку 90-их років була проблема, щоб знайти підготовленого спеціаліста, котрий би виявив бажання стати суддею. Нині ситуація докорінно змінилась. На законодавчому рівні закріплені гарантії незалежності для суддів, поліпшилось фінансування і т. д. Тож наше завдання — вибрати найдостойніших.
— Мені зараз доводиться бувати на великому судовому процесі в Луцьку, який веде Михайло Квятковський. Вражає, як тактовно і виважено він веде судове слідство. Але, пригадується, що, наприклад, у Шацьку ви мали значні проблеми з провадженням судочинства.
— З великими потугами, але це болюче питання було вирішено. Тепер, коли там працюють голова суду Віктор Мачульський та суддя Наталія Храновська, думка людей про суд діаметрально змінилася. Вирішено також проблему з приміщенням. А про роботу судді Квятковського можу сказати, що це той класичний приклад, як треба вести судовий процес. Таких досвідчених суддів є чимало.
— Петре Тодосійовичу, чи багато надходить скарг щодо роботи суддів?
— Торік в апеляційний суд надійшло 48 скарг і заяв на дії суддів, у 2005 році — понад 50. Жодна з них не залишається без розгляду і відповідного реагування. Нерідко конфлікт виникає через невміння розмовляти із людьми — сторонами в процесі. Цього, на жаль, не можна навчити у вузі, повага до людей закладається батьками, вихованням.
— На жаль, не можна сказати, що суд в однаковій мірі доступний і для багатого, і для бідного. У людей немає грошей для того, щоб найняти кваліфікованого адвоката.
— Більше того, сталося так, що через вимоги законодавства далеко не кожна людина зможе правильно оформити заяву, з якою звертається в суд. Спілкуючись з відвідувачами апеляційного суду, мені буває боляче від того, що я розумію проблему, але допомогти не можу. Закон раніше у певних випадках зобов’язував надавати юридичну допомогу. Вважаю, що повинні бути державні чи муніципальні адвокати, котрі б на основі відповідних нормативних актів надавали допомогу тим, хто через нестатки опиняється в нерівних умовах. А чому не узаконити порядок, коли б випускники юридичних факультетів, які хочуть бути суддями, адвокатами або нотаріусами, на перших порах надавали юридичні послуги, а результати такої роботи оцінювала відповідна кваліфікаційна комісія?
— Одні кажуть, що суд хоче обов’язково покарати і тому у нас мало виправдувальних вироків, а інші натякають, що Феміда поблажлива до порушників закону — митників, податківців, міліціонерів і, взагалі, до багатих людей. Про корупцію в судах хіба що лінивий політик не говорить перед виборами.
— Коли я був суддею в Луцькому районному суді, то в мене було найбільше виправдувальних вироків. Річ у тім, що правоохоронні органи дуже боляче реагують на такі рішення судді. Якщо є сумніви в справедливості винесеного судового рішення, то чому у цих випадках учасники процесу чи прокурор не звертаються з апеляцією? Такої статті в Кримінальному кодексі, як митник чи податківець, не існує. Перед законом всі рівні. Якщо є такі справи, то чому вони не доходять до суду? Але це питання до правоохоронців. Я не хочу сказати, що все гаразд у нашому домі. Сталося так, що судова система Волині зацікавлена в самоочищенні від суддів, які недостойні високого звання. Судді теж члени суспільства з його проблемами. Але здебільшого судді є професіоналами з високими моральними якостями. Хто може хоча б найменший закид зробити щодо 30-літньої роботи Бориса Аркадійовича Плахтія чи Миколи Івановича Польового або Лідії Іванівни Хлапук? Таких фахівців багато, і вони чесно дивляться в очі людям.
— Чи могло б побільшати виправдувальних рішень, якби було введено суд присяжних, про що недавно говорив Президент?
— Судді області до таких змін готові, але чи готове до них суспільство? Проголосити — це одна річ, а як ідею реалізувати? Чи зможуть присяжні кілька днів, тижнів, а то й більше брати участь у судових засіданнях? А це ж будуть процеси з резонансних справ, що становлять суспільний інтерес. Хто платитиме? Де є зали для подібних засідань?
— Петре Тодосійовичу, я знаю людей, котрі з нетерпінням рік, а то й більше чекають на вердикти Верховного Суду. Із здивуванням почув, що в цій найвищій судовій інстанції знаходиться 48 тисяч справ.
— Це результат необдуманих реформ судової системи. Судді Верховного Суду фізично не можуть розглянути вчасно всі справи через перевантаження. Законодавець зробив так, що голова суду позбавлений права ініціювати перегляд справ у порядку, як це було за радянської судової системи. Я, наприклад, бачу якусь несправедливість до потерпілого, але не можу втрутитися, щоб справу переглянули на президії апеляційного суду, до складу якої входять найдосвідченіші судді. Адже нам на місці найкраще видно ситуацію, помилки легко і швидко можна виправити. А Верховний Суд України повинен лише займатися окремими проблемними питаннями судочинства.
— Ще одна несправедливість по відношенню до людей, котрі звернулися в суди за допомогою: тисячі рішень в цивільних справах не виконуються. І це при тому, що державна виконавча служба забезпечена всім необхідним.
— Коли я працював головою районного суду, то відповідав і за виконання рішень. Зрозуміло, що це було значне навантаження на суддю. Але він, виносячи рішення, вже думав про його виконання. І ось Міністерство юстиції у свій час себе “захистило”, внісши зміни в Закон України “Про виконавче провадження”, — і тепер ніхто не може втрутитись, хіба що людина оскаржить бездіяльність держвиконавця в суді. Але це нове коло страждань замість спрощення процедури. Ось ми можемо гордитися, що за результатами розгляду цивільних справ суддями присуджено до стягнення з підприємств, установ та організацій на користь громадян 2 258 000 гривень, але є проблеми з їх виконанням.
Тепер стало зрозуміло, що треба якимось чином видозмінювати процес виконання рішень. Поки не буде судового контролю до кінця, порядку не наведемо.
— Петре Тодосійовичу, даруйте, але в мене закрадається підозра, що ви прихильник радянської системи судочинства і не все вам подобається в нинішніх реформах...
— Сама тодішня система була продумана і відпрацьована до деталей. До неї слід було додати реальну незалежність суддів та належне матеріально-технічне забезпечення. Парадокс: ми самі собі створюємо проблеми непродуманими реформами. Закон України “Про судоустрій” від 7.02.2002 року не став належним правовим фундаментом щодо створення неупередженого і доступного суду. Якщо виконувати всі процедурні норми, закладені в процесуальних кодексах, то дуже важко людині без належної юридичної допомоги звернутися до суду. Голови апеляційних судів виступали за те, що треба спочатку навести лад в судах, які маємо, а потім уже створювати адміністративний та інші спеціалізовані суди. На місцях цілком можлива “спеціалізація” суддів, у тому числі і по адміністративних справах. До нас не прислухалися.
А вдумайтесь у таку цифру: торік суддями області розглянуто 81415 адміністративних справ за порушення правил дорожнього руху. Скільки затрачається коштів та часу, яка утворилася бюрократична тяганина Усім зрозуміло, що здебільшого слід вирішувати працівникам міліції такі справи на місці (інша річ — контроль).
— Ми, журналісти, пригадуємо, яке велике навантаження випало на суддів під час торішніх виборів Президента. Чи не повториться подібна ситуація на парламентських виборах?
— Суди тоді працювали, не рахуючись з часом. Беручи до уваги, що Закон України “Про вибори народних депутатів України”, на нашу думку, є недосконалим, ми прогнозуємо надходження різного роду скарг та заяв до судів. Тому в січні планується проведення семінару з суддями області за участю суддів Верховного Суду України з проблемних питань застосування вказаного закону. До виборів, очевидно, обласний апеляційний суд у повному складі переїде в нове приміщення на вулицю Червоного Хреста, 10. І річ не в тому, що, як кажуть, у суддів будуть нові кабінети. Головне, що там створені зручності для людей та відправлення судочинства.
Користуючись нагодою, хочу привітати весь суддівський корпус та працівників суду Волині з професійним святом — Днем працівників суду. Побажати здоров’я, добробуту, миру, злагоди, мудрості та чесного виконання своїх конституційних обов’язків перед суспільством.