Він знає багато. У тому числі — й про те, про що воліють мовчати, оскільки правда — почасти не просто страшна. Та Анатолій Семенюк (в іпостасі і полковника міліції, і письменника), незважаючи на, здавалося б, всесилля кримінального світу, має мужність не мовчати...
Віктор ВЕРБИЧ, член Національної Спілки письменників України
Анатолій Семенюк народився в селі Кути Локачинського району, що на Волині. Пройшов шлях від молодшого лейтенанта Збройних сил до полковника внутрішньої служби МВС, був заступником начальника управління МВСУ у Волинській області. Впродовж ста днів, перебуваючи в радіоактивній зоні, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Він знає багато. У тому числі — й про те, про що воліють мовчати, оскільки правда — почасти не просто страшна. Та Анатолій Семенюк (в іпостасі і полковника міліції, і письменника), незважаючи на, здавалося б, всесилля кримінального світу, має мужність не мовчати. Хоч час від часу і стає відомо про те, що зі злочинцями нерідко тісно пов’язані владоможці. «Першопричиною корупції, — він переконаний, — і є нечесна влада». Всупереч нерідко песимістичним прогнозам Анатолій Семенюк стверджує (чи не надто оптимістично?), що «злодіям у кріслах глав адміністрацій більше місця не буде... А ті, котрі порушуватимуть та ігноруватимуть закони України, будуть сидіти в тюрмах». Ці одкровення — із книги «Король за гратами», яка щойно побачила світ у луцькому «Надстир’ї». Документальні повісті та публіцистика, які пропонує автор на суд читача, підтверджують давню істину: нема нічого потаємного, яке б не стало явним. Якщо про Роберта Квека, якого називали найбільшим злочинцем Європи (він опинився за гратами завдяки волинським міліціонерам, яких тоді очолював генерал Володимир Бородчук), багато писала преса України, Польщі та Німеччини, то висвітлення «кухні» місцевих правоохоронців стане суворою інформацією для роздумів. Сергій Блохін, начальник відділу Департаменту карного розшуку МВС України, зазначає: «Ця книга написана правдиво. Не оминув автор і тих перевертнів у погонах, які інколи звертають на «злочинну стежку». А Віктор Весельський, начальник кафедри криміналістики Національної Академії внутрішніх справ підкреслює: «Читачі дізнаються про найзухваліших злочинців, які рано чи пізно постають перед судом». Тепло відгукнулися про книгу заступник голови облдержадміністрації Володимир Карпук, професор, доктор наук, ректор біотехнічного інституту Григорій Стеценко, депутати Верховної Ради України першого та другого скликань Андрій Бондарчук та Ростислав Чапюк та інші. Пишучи про страшні реалії, Анатолій Семенюк не оминає жахливих деталей (і про розбійників на дорогах, і про вбивство онуком своєї бабусі, і про систему викрадень автомобілів), однак ніколи не спекулює ними, а намагається зазирнути в сутність проблеми. Очевидно, тому цю книгу, підкреслює Михайло Попович, начальник управління освіти і науки облдержадміністрації, «рекомендовано для використання під час вивчення предмета «Правознавство» і в навчально-виховній роботі». Якщо ми ще не втомилися від правди і хочемо взнати, як зникали пістолети з кабінету волинського міліціонера-посадовця, як за допомогою правоохоронців і крадіїв можна було повернути автомобілі їх власникам, хто такий Ленін у польській поліції, яким був міністр Юрій Кравченко, як НКВС влаштовував «приманки» для знищення вояків УПА, як тодішні правоохоронці виконували постанови ЦК КПРС і ЦК КПУ про знищення представників східних областей у нас, на Заході (під виглядом «бандерівців») для компрометації національно-визвольного руху та багато іншого, уважно прочитаймо «За гратами». А тим часом письменник уже підготував до друку свою наступну книгу — «Рятівники».
