На початку зими на ринку молока зазвичай спостерігається штиль. Воно й не дивно. Корови у більшості господарств перебувають у запуску, ціна на молоко сягає свого апогею, селяни стають менше нарікати на переробників, а останні, відчуваючи брак молочної сировини, ладні шукати компроміси і йти на поступки. Статистика констатує, що Волинь сьогодні посідає друге місце в західному регіоні після Хмельницької області за ціною на молоко (1074 гривні за тонну)...
На початку зими на ринку молока зазвичай спостерігається штиль. Воно й не дивно. Корови у більшості господарств перебувають у запуску, ціна на молоко сягає свого апогею, селяни стають менше нарікати на переробників, а останні, відчуваючи брак молочної сировини, ладні шукати компроміси і йти на поступки. Статистика констатує, що Волинь сьогодні посідає друге місце в західному регіоні після Хмельницької області за ціною на молоко (1074 гривні за тонну). Загалом же наша область знаходиться на чотирнадцятому місці, тоді як минулоріч перебувала на двадцять третьому. Здавалося б, можна радіти від таких позитивних зрушень. Але якщо глибше проаналізувати ситуацію на молочному ринку області, то настрій стане куди похмурішим. Засвідчила це і нарада, яка нещодавно відбулася в облдержадміністрації і на якій, власне, обговорювалось питання організації ринку закупівлі молока у наступному році.
Олена ДУДКЕВИЧ
“ВСТУПИМО У СОТ ПО САМІ НІДЕРЛАНДИ” Говорити про проблеми, які виникають на молочному ринку Волині, змушує ще й те, що Україна рано чи пізно стане членом світової організації торгівлі. Тож мусимо зважати, що вимоги до продукції, яка вироблятиметься у сільгосппідприємствах, будуть значно вищі. Як сказала начальник інспекції по якості Світлана Соколовська, при вступі до СОТ наша молочна продукція може бути просто не сертифікована. Скажімо, у Польщі існує заборона закупівлі молочної сировини в господарствах, які утримують менше чотирнадцяти корів, оскільки в них немає можливості застосовувати новітні технології, а отже і якість молочної продукції не може відповідати світовим стандартам. А щоб встановити обладнання, яке б себе виправдало, потрібно утримувати щонайменше 30-50 корів. (До слова, на Волині 383 господарства, а це - 54 відсотки усіх сільгосппідприємств, мають до 49 голів великої рогатої худоби і лише 13 господарств утримують від 500 до 1000 голів ВРХ). Шістдесят два відсотки молока, яке потрапляє у переробну галузь, надходить від господарств населення. Переробники молока на Волині в один голос стверджують, що молоко від населення – негатункове, а для виробництва тих же твердих сирів воно й зовсім не годиться. Усе це наводить на роздуми про те, що ж врешті станеться з тими селянськими господарствами, які нині живуть за рахунок продажу молока, після того, як Україна увійде до СОТ, і чи не чекає нас чергова, але тепер вже молочна криза? Намагаючись спрогнозувати цю ситуацію, голова правління ВАТ “Рожищенський сирзавод” Петро Шванц, гірко жартуючи, каже: “Вступимо ми у СОТ по самі Нідерланди”. І тут же пояснює свою думку: вже сьогодні на молокопереробних підприємствах України продукція, понад п’ятдесят відсотків якої експортується, залежується на складах. Набагато зменшився продаж твердого сиру за кордон. А все тому, що ринок цей заполонила Білорусь і Прибалтика. У сусідній Білорусі були збережені великотоварні підприємства, які сьогодні продають молоко по 70 копійок.
ЦІНА ЗРОСЛА, А ПРЕТЕНЗІЙ НЕ ПОМЕНШАЛО Протягом нинішнього року ціна за молоко на Волині зросла на 45 відсотків. На думку першого заступника виконавчого директора молочного бізнесу аграрного департаменту “Континіум-Укр-Ресурс” Миколи Момчева, сталося так тому, що зовнішній ринок, який був сприятливим для молочного бізнесу, давав можливість підняти ціну. Однак вже у наступному році на це не слід сподіватись. Хоча б тому, що кількість молокозаводів в Україні зменшується. На початку 90-их їх працювало ще близько тисячі, у 2003 – лише 350, у наступному буде 250-270. Але, незважаючи на те, що за молоко сьогодні платять більше, запитань, щодо того, як все-таки формується ціна на нього, і претензій до заводів не поменшало. Пишуть люди і до редакції з проханням пояснити, чому за одне і те ж саме молоко в один і той самий час одне переробне підприємство платить більше, а друге – менше. Так відбувається, очевидно, з кількох причин. Найперше – сім молокопереробних підприємств, які ще є на Волині, працюють у вкрай нерівних умовах. “Ковельмолоко” давно називають монополістом у цій галузі, бо, якщо взяти до уваги, що це підприємство на договірних умовах працює ще й з Горохівським та Володимир-Волинським заводами, то в цілому воно закуповує 55,6 відсотка усієї молочної сировини. Зрозуміло, що як основний гравець “Ковельмолоко” задає тон на молочному ринку Волині. Другий аспект - селяни, які здають молоко переробникам, залишаються абсолютно незахищеними, бо не мають на руках ніяких договорів. Як наслідок, ті мешканці сіл, які продавали молоко Торговому дому “Любарт”, котрий припинив виробництво молочної продукції і не розрахувався з селянами, не мають навіть можливості нормально оформити позов до суду на це підприємство, бо працювали з ним “на чесному слові”. Мова про укладання догорів з фізичними особами велася давно. Управління агропромислового розвитку облдержадміністрації бралось навіть за розробку зразка типового договору. Однак потім прийшли до висновку, що укласти таку кількість договорів нереально, бо здавачів є близько ста тисяч, крім того, вони постійно переходять від одного переробника до іншого. Однак ніякого іншого виходу з цієї ситуації так і не знайшли. А селянин як був, так і залишається незахищеним. І ще один нюанс, що наводить на певні роздуми: як же все-таки відбувається, що молоко, яке продають переробникам сільгосппідприємства, виявляється на 30 відсотків дорожчим від того, яке здають селяни?
ЧОМУ СЕЛЯНСЬКІ КОРОВИ ВІДНЕСЕНІ ДО ДРУГОГО СОРТУ? Щоб розібратись, які фактори впливають на формування ціни на молоко, довелось звернутись в обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. А там пояснили таке: відповідно до галузевих рекомендацій, ціна на молоко формується у залежності від гатунку молока (вищий, перший чи другий) та якісних показників – білка та жиру. Молоко вищого гатунку на п’ятнадцять відсотків дорожче, ніж молоко першого гатунку, а молоко другого гатунку на десять відсотків дешевше від молока першого гатунку. Таким чином різниця між вищим і другим гатунком становить 25 відсотків. На практиці виходить, що молоко сільгосппідприємств переробники приймають вищим або першим гатунком, у той час як від населення тільки другим. Чи визначаються при цьому фізико-хімічні, санітарно-гігієнічні та мікробіологічні показники молока від господарств населення, які впливають на гатунок – кислотність, ступінь чистоти, загальне бактеріальне засмічення, температура, масова частка сухих речовин, кількість соматичних клітин? Навряд чи. Найчастіше переробники звертають увагу тільки на температуру молока, мовляв, на підприємствах молоко охолоджене, значить у нього менша кислотність, крім того, воно менш забруднене. Але тоді виникає запитання: чому ж взимку, коли молоко однаково холодне у сільгосппідприємствах і господарствах населення, за нього все одно платять по-різному? Чому на молокоприймальних пунктах, де встановлене холодильне обладнання, селянам за жоден літр молока не заплатили як за молоко вищого чи першого гатунку, тоді як на переробне підприємство воно поступає вищим або першим гатунком? У деяких селах мудрі керівники сільгосппідприємств приймають молоко у населення і здають його переробникам як своє власне. І, як не дивно, переробники платять за нього по максимуму. То ж хто і кого дурить у цій ситуації?
ЯК ПЛАТИТИ І КОМУ ЦЕ ВИГІДНО? Здавалося б, таке запитання навіть виникати не повинно, адже в галузевих рекомендаціях чітко сказано: “З метою зацікавленості населення у здачі якіснішого молока, необхідно плату проводити по білку і жиру”. Білок – це основний показник, яким може керувати виробник молока, бо чим ліпше нагодує корову, тим вищим буде вміст білка у молоці. Крім того, нормативними документами передбачено, що білок становить 60 відсотків ціни, а жир – лише 40. У всьому світі ціна на молоко залежить від білка. Однак у нас і донині оплата ведеться по жиру. Приносить селянин своє молоко на приймальний пункт. Там йому визначають жирність, хоч, як свідчать скарги, теж не завжди добросовісно, вливають до загальної маси і за тим проводять проплату. Переробники стверджують, що так вигідніше. Тільки питання: кому? Бо якщо не полінуватись і вдатися до розрахунків, то вони свідчать про інше. І тут не слід забувати про сезонний характер молочного бізнесу. Якщо за молоко по жиру платити взимку, коли кількість його невелика, а показники жиру високі, то для селян і справді так буде вигідніше, а переробники при цьому нібито переплачуватимуть. Якщо ж платити, враховуючи і жир, і білок, то за зимовий період селяни можуть і справді отримати на мільйон гривень менше, про що сьогодні кажуть переробники. Однак, це тільки половина правди. Ринкові ціни взимку суттєво зростають, відповідно має зростати і закупівельна ціна на молоко І гатунку з базисними показниками жиру і білка. За встановленою методикою 1 відсоток білка у 1,7 раза коштує дорожче від 1 відсотка жиру. Тому при конкурентному механізмі визначення закупівельної ціни на молоко першого гатунку втрати населення можуть бути зведені до мінімуму. Але, якщо розрахунки зробити влітку, коли обсяги молочної сировини значно більші, а базисна ціна суттєво зменшується, селяни, отримуючи розрахунок по жиру і білку, виграють не один мільйон. Хоч не треба забувати, що на закупівельну ціну суттєво впливають фізико-хімічні, санітарно-гігієнічні та мікробіологічні показники молока. Через їх недотримання іноді й при базисних показниках жиру і білка, молоко може дешевшати на чверть. І тут вже слід говорити про роботу молокоприймальних пунктів, яка не завжди відповідає ветеринарним і санітарним вимогам. Спираючись на нормативні документи, обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету надало рекомендації тим переробним підприємствам нашої області, а це - “Ковельмолоко”, “Горохівський сирзавод” та “Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів”, - які дотепер проводили розрахунок за молоко виключно по жиру, з метою “встановити для всіх учасників ринку однакові правила гри”. Звісно, для переробних підприємств перехід на розрахунок по білку і жиру потребує додаткових матеріальних затрат на купівлю досить дороговартісного обладнання, залучення лаборантів і таке інше. Але ж, здається, усі ми боремось за якість молока, говоримо про наміри увійти в СОТ, то чи ж може бути інакше? До слова, після закінчення наради в облдержадміністрації, учасники якої мали б знайти шляхи вирішення давно наболілих проблем у молочній галузі, можна сміливо ставити три крапки, бо вирішити нічого так і не вдалося. Кожен залишився, як кажуть, при своїх інтересах, тож радитися, очевидно, доведеться ще і не один раз.
