Прочитала лист Станіслава — жителя одного з райцентрів, як він підписався, і вирішила поділитись думками з приводу сказаного ним...
Прочитала лист Станіслава — жителя одного з райцентрів, як він підписався, і вирішила поділитись думками з приводу сказаного ним.
Я вже трохи прожила — маю внуків і правнуків. Тож маю що й сказати. І хочеться мені застерегти Станіслава, щоб беріг свою першу дружину, яка народила йому і виховала дітей. Ніхто все життя не прожив у суцільному мирі й злагоді. Про це і в приказках народних можна почути, і в піснях. Знаю одну таку — вона довга, то я напишу хоч ці рядки, які варто було б Станіславові пам’ятати:
Перша жінка ліпшая, Чим та друга, другая. Бо з першою дітей мав, А з другою розігнав. Пішли дітки по лісі, Як горобці по стрісі. Ой хтось в лісі гукає — Батько дітей шукає: «Ходіть, дітки, додому, Горе жити самому». «Живи, тату, живи сам, Ти молоду жінку взяв...
Писала Катерина Н.
P.S. може, щось не так, бо я до школи мало ходила, всього чотири класи закінчила. Але якщо надрукуєте, то буду рада прочитати щось своє у газеті «Волинь», яку виписую дуже багато років.
