Архівні документи — це пам’ять народна, безцінні скарби нашого минулого. Голосом віків вони промовляють до нинішніх і майбутніх поколінь, розповідають про героїчні і трагічні сторінки нашої історії...
Володимир РОЖКО, історик-архівіст
Архівні документи — це пам’ять народна, безцінні скарби нашого минулого. Голосом віків вони промовляють до нинішніх і майбутніх поколінь, розповідають про героїчні і трагічні сторінки нашої історії.
У сховищах держархіву області знаходиться 1,5 мільйона різних справ, найдавніші документи, починаючи з середини ХVІ століття. Серед них є документи особистого походження. Один з них дорогий для українців Австралії і безцінний в науковому відношенні для волинян. Це фонд Наталії Семенівни Тиравської, почесного професора Волинського державного університету імені Лесі Українки, голови управи Товариства волинян імені Лесі Українки в Сіднеї. У ньому 42 справи, в яких близько півтисячі аркушів, де розповіді про життя і творчу діяльність не тільки Наталії Тиравської і її чоловіка Вадима, а і його батька відомого на Волині в 20—40-их роках адвоката Євгена Тиравського, митрополита Полікарпа, їх духовні зв’язки з іншими видатними українцями — митрополитом Никанором (Адамовичем), Катериною Вишневською, Іваном Власовським, Марією Туркало та іншими. Окрему групу документів становлять ті, що розповідають про заснування і діяльність Товариства волинян імені Лесі Українки в Сіднеї, яке очолювала Наталія Тиравська, про величезну фінансову допомогу, котру надало Товариство Волинському державному університету імені Лесі Українки, Волинській духовній семінарії УПЦ Київського патріархату, бібліотекам, музеям, студентам. Іншу групу документів становлять ті, що висвітлюють творчий шлях самої Наталії Тиравської, а саме її спогади про навчання в українській гімназії імені Лесі Українки в Луцьку, газети, журнальні публікації автора цих рядків про неї в газеті «Волинь», альманасі «Новий обрій», інших часописах. В її фонді є особисті документи, зокрема програми, книга відгуків про турне ансамблю «Веселка», по США та Канаді, яким вона керувала. Особливу цінність про життя і мистецьку працю Наталії Тиравської складає рукопис і сама книга «Тріумф української Терпсіхори», виданої в Луцьку в 1999 році. У книзі спогадів, передмову до якої судилося писати мені та редагувати й саму книгу, безцінні розповіді авторки про маловідомі сторінки мистецького і духовного життя українців, волинян. Найбільше документів фонду Наталії Тиравської складають листи митрополитів Полікарпа, Ніканора, професора Івана Власовського, Катерини Вишневської, Марії Туркало. Ці листи написані руками авторів, тому становлять не тільки архівну, а й музейну цінність. Вони охоплюють різні періоди еміграції авторів. В одному з листів митрополита Полікарпа до Євгена Тиравського, владики часів окупації Луцька гітлерівцями, читаємо: «Дякую за вашого милого і щирого листа, в якому ви припомнили мені те, що я переніс в Луцьку за панування німців, їх брутальне поводження з населенням українським і зі мною. Господь їх тяжко покарав за це. І нас покарав за гріхи наші, бо ми залишились без батьківщини, на чужій землі...» З листів професора Івана Власовського дізнаємось, як він працював над п’ятитомною книгою «Нарис історії Української православної церкви», яка стала безцінною в нашій бібліографії. Окрему групу документів цього фонду становлять тексти радіопрограм, підготовлених Наталією Тиравською для українського радіо в Сіднеї. Є у фонді також чимало безцінних фотознімків з різних часових поясів як самої Наталії Тиравської, її чоловіка, так і його рідних та близьких. До цього фонду, створеного мною, в Держархіви нашої області Наталія Тиравська надіслала свою автобіографію, біографічні довідки рідних, особисті листи. Цей фонд документів разом з великою колекцією і журналіста австралійського письменника українського походження Степана Радона з книг, збірників, часописів, які я щорічно передаю до сховища Держархіву, на жаль, складає єдині історичні та документальні джерела про життя і працю українців в Австралії для наших науковців. Хотілося б, аби українці п’ятого континенту поповнили своїми надходженнями до облархіву ці безцінні скарби історії. Недавно до свого фонду Наталія Тиравська переслала двадцять фото. На одному з них, яке друкується, Наталія Тиравська і Пилипко Ботте — син почесного консула України в Сіднеї — під час зустрічі з митрополитом (згодом першим патріархом) Мстиславом в Бавнд Бруці.
