Війна двох дружин загнала у глухий кут навіть суд...
У світовій практиці існує чимало прикладів, коли судові рішення вражали людей своєю безглуздістю. Поповнити цей список може і випадок, який нещодавно стався у Рівному. Міський суд при вирішенні майнового спору встановив батьківство... по фотографії, а згодом під час повторного розгляду справи прийняв позов проти чоловіка, який декілька років тому помер.
Війна двох дружин загнала у глухий кут навіть суд.
Влад ІСАЄВ
У світовій практиці існує чимало прикладів, коли судові рішення вражали людей своєю безглуздістю. Поповнити цей список може і випадок, який нещодавно стався у Рівному. Міський суд при вирішенні майнового спору встановив батьківство... по фотографії, а згодом під час повторного розгляду справи прийняв позов проти чоловіка, який декілька років тому помер.
БАТЬКІВСТВО ВИЗНАЛИ ПО ФОТОГРАФІЇ Починалася ця історія досить банально. Після декількох років у шлюбі, маючи доньку, Ірина та Ігор (імена змінені – авт.) вирішили розлучитися. Але просто так йти Ігор не збирався. Він висунув вимогу, щоб дружина віддала йому частину будинку в центрі міста, який вона разом з батьками придбала ще до одруження. Ірина пристала на умови колишнього чоловіка, попередньо домовившись про те, що проживати у відведеній йому частині Ігор буде до того часу, поки їхня донька не досягне повноліття. Після цього він мав розірвати договір дарування і повернути житло дитині. Після розлучення Ігор почав випивати, заліз у борги, його житло залишилося без комунальних зручностей. Але тут на горизонті з’явилася Оксана. Навіть той факт, що у неї були неповнолітні діти, Ігоря не злякав. Тим паче, що Оксана не поспішала узаконювати їхні стосунки. Через декілька років горілка звела Ігоря в могилу. З цього моменту і почалися дивні речі. Здавалося б, за таких обставин питання про законного спадкоємця частини будинку, де проживав Ігор, взагалі не повинно було виникати. Це розуміла і мати померлого. Вона одразу відмовилася від спадку на користь онуки – єдиної законної спадкоємиці залишеного після смерті батька майна. Але такий стан справ не влаштовував Оксану. Дізнавшись, що Ігорю належить частина будинку в центрі міста, вона одразу звернулася до суду. Підприємлива жінка просила визнати чоловіка, з яким вони спільно проживали останні декілька років, законним батьком п’ятьох її дітей. Суд задовольнив прохання, визнавши батьківство по фотографії, і не врахував той факт, що майже всі діти Оксани народилися до 1992 року, тобто до того моменту, коли вона почала жити разом із Ігорем. У рішенні суду так і зазначалося: мовляв, якщо Ігор фотографувався з цими дітьми, значить – визнавав їх своїми. А те, що всі п’ятеро дітей були оформлені на фізично не існуючого чоловіка, суд не врахував. Таким чином, на залишену частину будинку претендували вже шестеро дітей. Ірина спробувала оскаржити це рішення в суді, але їй відмовили, мотивуючи це тим, що вона не має ніякого стосунку до справи по визнанню батьківства. Хоча за законом, коли виникають нові обставини, суд повинен передати усі матеріали справи до прокуратури.
ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ ЗАПОВІТ? Не втрачала часу і Оксана. Вона знову звернулася до суду з ... заповітом, який нібито колись склав Ігор на ту частину будинку на користь її старшого сина. Найцікавіше те, що навіть експерт, який проводив дослідження підпису на документі, зробив висновок про дуже малу ймовірність того, що підпис справді належав покійному. Але і цей аргумент не завадив суду знову прийняти рішення на користь Оксани. Таких непорозумінь можна було б уникнути, якби юристи звернулися до того нотаріуса, який нібито засвідчував заповіт, але цього не зробили. Так само, як і не врахували прохання Ірини визнати заповіт недійсним. Цей поворот справи змусив Ірину зробити наступний крок. Вона подає позов проти свого померлого чоловіка, щоб розірвати договір дарування, мотивуючи свою позицію тим, що він її обманув, коли обіцяв повернути дочці частину будинку. На судові слухання вона приводить свідків, які підтверджують: будинок вона придбала ще до одруження, а, відповідно, він не є їхнім спільно нажитим майном. Суд виносить рішення на користь Ірини і вона одразу продає цю частину будинку.
ДАЛІ БУДЕ?.. З цього моменту з’являється ще й третя сторона, яку у Цивільному кодексі прийнято називати добросовісним покупцем. Він, коли платив сімдесят тисяч гривень із власної кишені, попередньо перевіривши усі документи на право власності помешкання, навіть і не здогадувався про ті суперечки, які розгортаються навколо запропонованої йому частини будинку. Оксана знову звертається до суду, щоб оскаржити його останнє рішення. І стверджує, що Ірина обманула суд під час процесу зі своїм колишнім – вже декілька років як покійним – чоловіком. Таким чином, покупець став черговим заручником цієї плутанини. Втім, навіть суд не зміг внести ясність у цю справу, адже, щоб відсудити у нового власника це майно, згідно із законом спочатку потрібно повністю відшкодувати йому суму, яку він заплатив. Тому справа до цього часу залишається без остаточного рішення і не відомо, чи буде воно взагалі коли-небудь прийнято...
