ПОЛКОВНИК ВИШИВАЄ ІКОНИ

енко.

Василь ЯНОШІ

Під час торжеств із нагоди 900-літнього ювілею Дубна в Державному історико-культурному заповіднику була розгорнута виставка творів майстрів найпопулярнішого традиційного ремесла. Серед інших експонатів представлено кілька вишитих ікон. Побачивши Божу Матір із дитятком на руках, її омофор над славнозвісним Почаєвом, Спасителя-Сина, Святого угодника Миколая, наш національний соловейко Ніна Матвієнко зачудовано вигукнула:
— Боженьку милий, хто витворив це диво?!
Ще більше здивувалась талановита співачка, коли її познайомили з автором незвичних полотен — підтягнутим молодим чорнявим чоловіком. Славетна київська гостя була просто приголомшена: офіцер так вправно володіє голкою! Військовик освоїв ремесло, що до снаги тільки ніжним, ліричним натурам. У знак щирої поваги народна артистка України подарувала Валерію Коршикову букет пишних троянд.
Народився Валерій Федорович у заполярному селищі Мис Шмідта (Магаданська область) в офіцерській сім’ї. Вчився у Казанському суворовському училищі, потім з відзнакою закінчив Курганське вище військово-політичне училище авіаторів. У 1988 році двадцятилітнім лейтенантом розпочав службу в Дубно. Тут і долю свою зустрів, одружившись із викладачкою, педколеджу Вікторією Орестівною Ціхоцькою, в сім’ї підростає донька.
Якось, повернувшись із роботи, застав бабусю Раїсу Максимівну, тещу Аллу Всеволодівну та дружину за незвичним заняттям: «жіноча половина» сім’ї спішно вишивала хрещенику сорочку на виховну годину. Почав розпитувати що й до чого. Найперше, як вдається «класти» так рівненько узори, що нитки не вузляться. Вирішив і собі спробувати. Довго трудився над невеличким сюжетом «Божа Матір», але таки вишив хрестиком (двома кольорами) і подарував бабусі.
Чому обрав чоловік духовну тематику, а не звичні пейзажі? По-перше, вплинула атмосфера, що панувала в оселі дідуся дружини (там спочатку мешкали молодята), настоятеля Свято-Іллінського собору отця Всеволода. По-друге, в одній із телепередач розповідали про священика Андрія Блажитовського з Австралії, який вишиває ікони, одяг для церковнослужителів. Зацікавив альбом його розробок — дістав із Києва через книгарню.
Велику насолоду та задоволення знаходить Валерій Дмитрович в улюбленій справі — художній вишивці на духовну тематику. За п’ятнадцять років створив 32 ікони-картини. Дехто каже, що це небагато. Але митець все прагне робити добротно. Так, майже півроку розробляв, потім стільки ж трудився над картиною «Спаситель». Кілька разів змінював нитки, навіть у фірму «Інтернет-Сервіс» звертався, але домігся того, щоб отримати з невеликої вітальної листівки канву майбутньої прекрасної роботи, що нею захоплюються на виставках.
Вікторія Василівна розповіла, що спочатку чоловік соромився «нечоловічого» заняття, але потім переконався: якщо вишивання приносить задоволення, то справа варта уваги, клопоту і часу.
— Не подумайте, лишень, що хвалю його. Давно займаюсь вишиванням, гадала, що досягла вершини. Але, подивившись на картини Валерія, переконуюсь: конкуренції скласти не можу, — каже про пана Валерія його теща Алла Всеволодівна.
А життя йде. Спершу на погонах Валерія Дмитровича з’явилось ще по одній великій зірці. Розформували в Дубно авіаполк. Та не зоставсь без роботи сумлінний офіцер, змінив місце служби, став заступником командира полку зв’язку. А потім 34-річного підполковника зарахували слухачем військової академії. І пригадалась мені розмова з офіцером перед його поїздкою у Київ на навчання. На запитання — «Як буде з хобі?» — посміхнувся у відповідь: «Справжня, перша любов не забуватиметься».
Нині полковник служить заступником командира частини в причорноморському Миколаєві. Незважаючи на зайнятість, продовжує вишивати. Нещодавно приїжджав у Дубно на 60-річчя тещі, котра працює заступником санітарного лікаря, подарував їй виконану в кількох кольорах «Богоматір».
Замітки про талановитого майстра-офіцера хочеться закінчити такою цікавинкою. Дубнівська міськрада його картину «Спаситель» подарувала Юлії Тимошенко, яка щиро подякувала автору за прекрасну роботу. А ще по секрету дізнався, що допитливий земляк зацікавився найдавнішим методом поліського вишивання — занизуванням білого по сірому та сірого по білому, хоче освоїти його. Значить, попереду будуть нові цікаві картини. До речі, його вишивки вже експонувались у столичному Палаці культури «Україна» та кількох тематичних виставках в обласному центрі.