У перший день нового року у Луцькому клінічному пологовому будинку народилось восьмеро дітей — п’ять дівчаток і три хлопчики. Яскраві феєрверки, гучні салюти, якими супроводжувалась новорічна ніч, можна було адресувати жінкам і їх синочкам та донечкам...
У перший день нового року у Луцькому клінічному пологовому будинку народилось восьмеро дітей — п’ять дівчаток і три хлопчики. Яскраві феєрверки, гучні салюти, якими супроводжувалась новорічна ніч, можна було адресувати жінкам і їх синочкам та донечкам.
Катерина ЗУБЧУК
А новорічний рахунок відкрила лучанка Світлана Іващук. О першій годині десять хвилин вона народила свого сина-первістка. Вага хлопчика 3.500 грамів, зріст 52 сантиметри. — У мене велика повага до медперсоналу — всіх, хто мені допомагав, — каже Світлана, — від їх турботи і уваги я в захопленні. — А страху не було перед пологами? — Страх, певно, в кожної жінки є. Але ж ми з чоловіком готувались до пологів — у школу батьківства ходили. Разом, по суті, вагітність виношували... З особливим почуттям говорить жінка про свого чоловіка, який дуже відповідально поставився до появи дитини. Заступник головного лікаря Михайло Токарчук, який допомагав мені знайомитись з породіллями і який чергував у новорічну ніч, додає до сказаного Світланою: — Поки Світлана була в операційній (а їй робили кесарів розтин), чоловік тримав на грудях новонароджене маля. Це теж особливий момент, коли батько переживає велику прив’язаність до дитини. Під новорічні салюти, буквально через п’ятнадцять хвилин після перших пологів у новому році, з’явилась на світ донька в Людмили Іванюк. — Цей Новий рік ми з чоловіком трохи раніш відсвяткували, — розповідає жінка. — Ще вдень я накрила на стіл, ніби відчуваючи, що новорічну ніч проведу в пологовому будинку. На пологах теж був присутній чоловік. Із приводу цього Людмила говорить: — Це така моральна і фізична підтримка! Мені здається, що сама б я не справилась. А Ольга Шило зустріла Новий рік вдома. Але, як вона висловилась, новорічна ніч не була для неї головним, оскільки переповнювало відчуття того, що ось-ось з’явиться на світ дитина. Справді, першого січня довелось відправлятись в пологовий будинок. О 19.25 народилась донька. Через п’ятнадцять хвилин чергова бригада прийняла ще одне немовля. У Катерини Тєрєхової народився хлопчик. Цього дня то був рекордсмен з вагою більше чотирьох кілограмів. У подружжя Тєрєхових вже росте восьмирічний Назар і семирічна Настя. Тепер вони мають ще одного братика. — Коли народжувала старших сина й доньку, — розповідає Катерина, — то сімейні пологи не практикувались. На цей раз чоловік був поряд зі мною. Нашу розмову перервав спів «мобілки». Телефонували колеги по роботі, вітали з новонародженим. І — з потрійним святом, адже відтепер 1 січня для Катерини Тєрєхової — це і Новий рік, і день її народження, і день народження Данилка. Дуже добре, що тепер мама і новонароджена дитина — в одній палаті. І, як сказала головний лікар цього закладу Ніна Загребельна, без стуку до них ніхто з медперсоналу не заходить. Ми теж не були винятком і просили дозволу на розмову та фотозйомку. Адже ми — в такому пологовому будинку, якого більш нема в Україні. Не випадково за три роки, що минули після ремонту, тут побувало понад 500 спеціалістів з усіх регіонів України. Приїжджають вони, щоб перейняти досвід, подивитись на комфортні умови. Навіть закордонні гості з Швейцарії, Франції, за їх словами, хотіли б тут постажуватись. — Наш колектив, — розповідає Ніна Загребельна, — працює за принципом: повага, увага, любов і професійність. Тривога і проблеми жінок в пологовому будинку розділяє і медперсонал, і сім’я, оскільки на сьогоднішній день 86 відсотків пологів — сімейні. Мається на увазі, що присутній чоловік чи мама, хтось інший з родини. В цій ситуації жінці легше перебороти страх. І в принципі ще до пологів (в школі батьківства) і під час пологів ми наголошуємо на тому, що виношування вагітності, народження дитини — процес природний. У минулому році в Луцькому пологовому будинку народилось 3549 дітей. Це на 241 більше, як в 2004-ому. 65 відсотків із загального числа жінок, що народжували тут, — жительки Луцька, решта — з районів області. — В нас є свій веб-сайт в Інтернеті, — розповідає головний лікар Ніна Загребельна, — волиняни його читають, бачать, які в нас умови, які технології і приїжджають на пологи. Я сподіваюсь, що діти, народжені в таких умовах (спокійна обстановка, відсутність яскравого світла, приємна музика, присутність родини), будуть добріші. В усякому разі дуже хочеться, щоб їх не торкнулись вади нинішнього суспільства. Ніна Іванівна при цьому наводить найсвіжіший прикрий приклад. У новорічну ніч хтось зрізав ялинку на території пологового будинку.
