Благословенну Грамоту отримала регент хору Марія Парадуха.
За що владика Михаїл подякував жителям Скобелки
Українолюбна церковна громада села однією з перших на Волині рішуче висловила бажання молитися в лоні Православної Церкви України
Цьогоріч мешканці цього населеного пункту на Горохівщині дякували Творцеві за 205-ті іменини свого Свято-Миколаївського храму. Українолюбна церковна громада села однією з перших на Волині рішуче висловила бажання молитися в лоні Православної Церкви України. Від уїдливого московського духу відкараскувалася довго. Тепер миряни дякують Богові, що допоміг восторжествувати правді і їхній безкорисливій любові до України.
Цьогоріч мешканці Скобелки Горохівського району дякували Творцеві за 205-ті іменини свого Свято-Миколаївського храму.
Урочисте Богослужіння на честь ювілею церкви Скобелка запам’ятає історичним. Чекала ж бо два століття, доки Божественну Літургію на рідній українській мові служитиме керівник єпархії Православної Церкви України. Очолити її для сучасників мав за честь митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Владиці співслужили декан Горохівького деканату, настоятель Свято-Вознесенського храму міста Горохова о. Андрій Сидор, настоятель Свято-Миколаївського храму с.Скобелки о. Станіслав Домарацький, священнослужителі Горохівського і Луцького деканатів ПЦУ.
Доки чекали приїзду Його високопреосвященства, добрим словом поминали односельчан, які мріяли про знакову події, та не дочекалися її, покликані Господом у Вічність. Було зворушливо бачити, як утирав сльози щастя на очах 91-річний Олександр Голдованський. Не бажаючи, щоб Москва бачила в ньому свого прислужника, цей шанований чоловік двадцять років поспіль їздив велосипедом, ходив у Горохів молитися українською мовою в Свято-Вознесенський храм Української Православної Церкви Київського патріархату.
Церква-матінка втішалася сяйвом дитячих очей. Хлопчики і дівчатка, навчені вдома – батьками, в церковній школі – о. Станіславом любити Бога, чемно дослухалися до кожного слова духовних наставників. А юні Софія Галтман, Вероніка Поліщук, Богдан Дейнега, Мар’яна Поліщук і Максим Гаврилюк зустріли владику Михаїла, як і годиться, вишитими рушниками, короваєм і віршованими побажаннями. Просили поважного гостя «помолитися гуртом, щоб жоден українець не гнувся під московським батогом».
Така місія дуже сподобалася митрополитові. Служба Небесному Отцю вдалася радісною для дорослих і малих. Хотілося, щоб не стихав спів велелюдного церковного хору, регентом якого є Марія Парадуха. Здавалося, кожне слово пісенної молитви хористи озвучували серцями.
Владиці Михаїлу, отцеві Андрію, всім священнослужителям, церковній громаді сердечними словами, квітами подякували о. Станіслав Домарацький, Скобелківський сільський голова Михайло Цуцман, а вихованці церковної школи завіншували церкву-іменинницю і її парафіян віршами і піснями.
Вітаючи люд зі святом, архієрей закликав робити добрі справи з вірою в Господні дива, тепло подякував скобелчанам за любов до України, до віри, до Христа.
Вітаючи люд зі святом, архієрей закликав робити добрі справи з вірою в Господні дива, тепло подякував скобелчанам за любов до України, до віри, до Христа.
Побажав жити в єдності, а відтак вручив церковну відзнаку «За жертовність» старості церкви Олександрові Ситникові, Благословенні митрополичі грамоти – патріотам, жертводавцям, ревним і безкорисливим служителям церкви Олексієві Гайдуку, Володимирові Янчуку, Анатолію Головчуну, Валерію Філіцу, Неонілі Грибок, Марії Парадусі, Володимирові Сусю, Тетяні Мазур, Євгенові Голоду.
Був велелюдний Хресний хід навколо Свято-Миколаївського храму, єлеопомазання, поминальна молитва біля могили Стефана Чирського – одного з благочестивих настоятелів, спогади про мудрість і доброчинство якого жителі села передають скарбом із покоління в покоління. Разом співали многоліття своїй святині, всім людям і рідній Україні.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
