ГАЗОВИЙ ШАНТАЖ ОСТАТОЧНО УТВЕРДИВ ГІДНІСТЬ ЛИТОВЦІВ

Так вважає Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці Борис Климчук, бажаючи того ж самого українцям.

Володимир ЛИС

Борис Климчук перебував на Волині у короткотерміновій відпустці. Він відвідав редакцію газети «Волинь» і дав нам ексклюзивне інтерв’ю.
— А що нового в українсько-литовських стосунках з’явилося останнім часом? Адже зараз багато говорять про особливе зближення двох держав?— поцікавився перш за все кореспондент «Волині» у пана Надзвичайного і Повноважного Посла.
— Якраз за тиждень до нового року відбувся візит міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка до Вільнюса — останній візит мого міністра в політичному сезоні 2005 року. Підписано важливий документ — Декларацію про співпрацю двох міністрів і міністерств в рамках європейської інтеграції України на 2006 рік. Це серйозний і конкретний документ, в якому чітко розписано, як співпрацюватимуть обидві держави, як Литва сприятиме європейській інтеграції України. Для мене це особливо важливо, бо я все життя домагався, щоб всі документи, під якими стоїть і мій підпис, були конкретними. Ненавиджу ці слова, які лишилися нам ще з радянського часу, — посилити, поглибити, конкретизувати. Треба замість того, щоб «конкретизувати» — конкретно записувати, що й коли потрібно зробити. Таким і є цей документ.
— Борисе Петровичу, зараз у нас в центрі уваги газові проблеми України, підписана угода з Росією про нові ціни. У цьому зв’язку багато хто цікавиться — а як же вдалося вирішити ці проблеми гордим прибалтам? Як тепер справи із газом у Литві?
— Система газопостачання у Литовській Республіці дуже відрізняється від тієї, яка досі є в Україні. Там газ із Росії постачають приватні фірми, які продають його литовцям. Ціна за російський газ для Литви цього року буде 126—129 доларів за тисячу кубічних метрів. Це відчутно більше, ніж для Грузії — 110 доларів, не кажучи вже про нову ціну для України — 95 доларів. Зараз Литва споживає за рік 3,5 мільярда кубометрів газу. Тобто, приблизно мільярд на мільйон населення.
— Але ж це те, про що недавно говорив Юрій Єхануров як про свою мрію — щоб Україна за рік витрачала 47 мільярдів. Як литовцям вдалося цього добитися? Адже, здається, вони колись пережили ще більше підвищення ціни на російський газ?
— Так, у них було підвищення у 3,8 раза, а тоді, у 1992—1993 роках, — ще більше. Їм довелося витримати справжню «газову блокаду», як і сусідам з Латвії та Естонії. Зараз, після повернення до Литви, я братиму участь у святкуванні 15-ої річниці Литовської революції 1991 року. Пригадуєте ті події у Вільнюсі, штурм телецентру, за якими слідкувала, затамувавши подих, громадськість України і всього тодішнього Союзу? Так от, литовці кажуть, що та революція остаточно утвердила національну свідомість їхнього народу. А другою такою подією вони вважають саме газовий шантаж після розвалу Союзу. У Литві є вислів, який там вже став прислів’ям: « Ніщо так не згуртувало литовський народ, як позиція Кремля». Вони так і кажуть — позиція не Росії, а Кремля. Наче відділяють російський народ від його правителів.
Так от, під час тих суворих зим був період, коли країна зовсім лишалася без газу, коли вони сиділи в неопалюваних будинках і квартирах, але вистояли і змусили Росію таки почати переговори, не поступаючись ні на йоту своїми національними інтересами. Ті події остаточно утвердили національну гідність литоців, про що вони самі кажуть. Я бажав би, щоб так само зараз згуртувався наш український народ і довів собі і Європі, що він є справді гідним народом, якого варто поважати. Так, як вистояла і згуртувалася Литва. І все стало нормально, до них ставляться, як до звичайної європейської країни, яка себе поважає, але яка і платить ціну, яка прийнятна і для постачальника, і для споживача газу. Так само і з нафтопродуктами. А ще вони почали інтенсивно шукати альтернативні джерела енергії.
— І як, знайшли? Наскільки ефективним є у Литви використання таких джерел?
— Досить ефективним. Вони використовують і пічне опалення, і за останній час втілюють програму, за якою побудували 28 маленьких гідроелектростанцій. Коли я був головою облдержадміністрації і ми газифікували село за селом, я завжди казав дядькам, які від радості аж шапки підкидали, що тепер, мовляв, будемо з газом: «Газ — це, звичайно, добре, це прогрес, але ради Бога, я вас благаю, не розкидайте все-таки свої грубки, нехай вони стоять». Бо я знав, що таке споживання газу, яке в нас було і ще досі є, вічно тривати не може. Ми ж порівняно з Європою — справжні газові наркомани. І коли я зараз перебуваю на Волині і чую, як критикують теперішню владу за те, що вона повела мову про використання альтернативних джерел, про дрова, вугілля, торф, то мені дивно це слухати.
— Боюся, що вас теж частина волинян, яка вже звикла до «газової розкоші», також критикуватиме...
— Але якщо ми хочемо йти у Європу, якщо ми хочемо стати справді незалежною за всіма параметрами, в тому числі й економічними, державою, то нам треба навчитися і економити, і справді використовувати всі можливі і придатні джерела енергії, як роблять в усьому світі. Ось після повернення в Литву я знову вестиму переговори про виробництво котлів для опалення. На жаль, ковельчани із тамтешнього «Сільмашу», по суті, зірвали співпрацю із литовцями, яка могла стати вигідною для обох сторін. Тепер я хочу звести литовські фірми з іншими волинськими фірмами, і гадаю, що економні і продуктивні котли будуть не лише в Литві, але й на Волині. Все ж таки, як я переконався, і на Волині є люди, які люблять, щоб палахкотіли дрова в грубці. І це теж непогано, це не повернення дідівських методів, а справді різноманітне використання різноманітних джерел енергії.
— Ви вже, мабуть, знаєте, що в нас стало, так би мовити, модним не лише дискутувати про російсько-українські газові переговори, а й критикувати уряд , який щойно відправили у відставку. Яке ваше ставлення до цих переговорів і угод з точки зору дипломата, що не раз вів подібні складні переговори?
— Я вважаю, що ми підписали вигідну угоду, переговори проходили під контролем Президента і я вважаю, що він провів цю справу добре. У всіх цих розмовах довкола угоди більше політики, ніж економіки. А треба, щоб насамперед дбали про економічні інтереси держави. Потрібно забезпечити все, щоб боротьба за економічні інтереси не переростала у відстоювання власних політичних амбіцій. Тут лозунг — поменше політики, а більше економіки — якраз до речі.
— На Волині зараз багато говорять про майбутню участь Бориса Климчука у виборах до обласної ради, про яку свого часу ви самі казали. То якою вона буде — не розшифруєте?
— Буде виборчий блок Бориса Климчука «Рідна Волинь».
— І хто до нього ввійде, якщо не секрет? На кого, на які сили збираєтеся спиратися?
— Хочу залучити до свого блоку, до його списку тих, кому я довіряю і хто вірить мені, повірте, це будуть достойні люди, яких поважають у краї. І управлінці, які мають досвід, і представники інтелігенції, в тому числі творчої. Для мене взагалі важливими є люди, особистості. Ось цим я і керувався , формуючи майбутній список блоку. Але ж ви знаєте, що зараз і до обласної ради проходитимуть лише за партійними списками. Тож до нашого блоку ми залучили обласні організації кількох політичних партій. Це не дуже відомі політичні партії, але такі, що здатні відстояти інтереси волинян. Думаю, що своєю діяльністю блок виправдає свою назву.