Брату нарахували місячну плату за доставку газу більше 150 гривень, якого той просто не міг використати, бо десять років, як мертвий.
На Камінь-Каширщині газопостачальна компанія виставила рахунок… покійнику
Померлий десять років тому раківлісець Володимир Мись весь цей час, виявляється, справно користується природним газом. Кожен, зачувши подібне, покрутив би пальцем навколо скроні. А в АТ “Волиньгаз”, схоже, вважають інакше. Мовляв, не хитри, чоловіче, тримай рахунок і готуй гроші. Вирішили — зробили. Останній рахунок надіслали минулого місяця. Тепер із покійника вимагають майже 150 гривень за нібито надані цьогоріч в січні послуги з доставки газу. Питання: куди доставляли? Невже на кладовище?
Логічно припустити, що блакитне паливо мали б доправити до будинку, де мешкав Володимир. Нехай селянина уже немає на цьому світі, та помешкання (що не рідкість) може й далі бути оформленим на нього. Може бути, що там проживатимуть інші люди, скажімо рідні. Вони і «спалюють» доставлені кубометри. Особовий рахунок же значиться за покійним власником. Таке пояснення звучало б доволі правдоподібно. Коли б не один маленький факт, що має в цій історії вирішальне значення.
У «Волиньгазі» якимось дивним чином порахували, що загиблий минулоріч спромігся використати понад 1600 кубічних метрів (!)
Виявляється, 2011-го оселю Володимира Мися дотла знищила пожежа, яка й відібрала життя господаря. Згодом по смерті чоловіка обгорілі залишки будівлі розібрали. Відтоді на місці цього дому пустка. За десятиліття тут навіть встигли повиростати дерева і чагарники. Проте це, як бачимо, не завада. Виявляється, що газ продовжують доставляти… на попелище. У «Волиньгазі» якимось дивним чином порахували, що загиблий минулоріч спромігся використати понад 1600 кубічних метрів (!). При тому, фактично, лежачи у домовині. Парадокс…
Не розуміє, як таке можливе, близький родич Володимира — Сергій Хаймик, демонструючи журналістам ту саму злощасну платіжку. Співрозмовник обурюється: невже постачальник не контролює те, скільки та кому доставляє газу?
Кілька років тому ми зверталися до місцевих газовиків (Камінь-Каширської дільниці АТ «Волиньгаз» – Авт.), пояснювали ситуацію. Рахунки перестали приносити. Тут знову, в січні, отримали новий. Брату нарахували місячну плату за доставку газу більше 150 гривень, якого той просто не міг використати, бо десять років, як мертвий. Якщо не вірять, можу завести на кладовище, показати могилу… І що вони там доставляють, а головне — куди? Опісля пожежі рештки будинку ми розібрали, всі комунікації відімкнули, працівники райгазу зняли «гердееску», на газовій трубі встановили заглушку, пломбу. Сьогодні там нічого немає, дерева ростуть, – не стримує почуття пан Сергій.
Поспілкувавшись з Сергієм Хаймиком, журналісти «Полісся» вирішили дізнатися, як працівники компанії, що нібито надала послуги, вирахували об’єм доставленого його родичу Володимиру Мисю газу, якщо споживання, як такого, не було? Та чому чоловіку продовжують надсилати рахунки навіть після смерті? Проте неодноразові наші спроби дотелефонуватися до «Волиньгазу» не увінчалися успіхом. Сподіваємося, що згодом таки отримаємо офіційні пояснення від компанії-газопостачальника.
Олександр ПРИЙМАК.
