Дівчина з громничною свічкою: яку моторошну знахідку приховала земля Старого Луцька

У мережі оприлюднили архівні матеріали 1930-х років, які розповідають про сенсаційну археологічну знахідку в Старому місті Луцька. Під час прокладання каналізації робітники натрапили на добре збережене тіло молодої дівчини у старовинній труні, видовбаній із дубової колоди.

Про це повідомляє  Богдан Ворон у фейсбук-спільноті «Культурна спадщина і розвиток громад Волині».

За інформацією львівської української газети «Діло» від 23 серпня 1938 року, знахідку виявили 9 серпня під час розкопування рову під бетонові труби на перетині вулиць Василіанської та Кармелітської.

У публікації 88-річної давнини наведено розповідь одного з робітників, який працював на об'єкті (автор його під сильним враженням міг дещо перебільшити):

«У глибині рову робітники докопалися до кінця дубової труни, видовбаної в колоді (як човен) і прикритої зверху дошкою. Молодий технік, що доглядає робіт, буцімто наказав кінець труни рубати, щоб вирівняти лінію рову. Враз робітники скам'яніли: в труні лежала дівчина з довгим волоссям, на голові — металевий узорчатий вінчик (кажуть, буцімто золотий), у вухах — ковтки з дармовисами, якийсь блискучий одяг, тіло неушкоджене, очі приплющені, уста трохи відчинені. Робітник доторкнувся тіла на обличчі й грудях — тверде, зсохле».

Через острах труну, відкриту лише до грудей небіжки, того дня засипали землею. Як судити з опису, труна, вінчик і ковтки походили б з княжої доби. Чи компетентні наукові чинники не зацікавилися б цією знахідкою?» (Діло, номер: №184, дата: 23.08.1938).

Про цей же випадок згадував і польський краєзнавець Тадеуш Свищовський у польськомовному тижневику «Волинь» (R. 7, 1939, № 3). Він зазначав, що на розі Кармелітської та Домініканської вулиць, імовірно, колись існувало кладовище.

«Під час прокладання каналізації в цьому місці на глибині близько 3,5 метра натрапили на труну з добре збереженим тілом молодої жінки, яка тримала в руках громничну свічку», — писав дослідник.

Окрім того, під час розкопок на Домініканській вулиці виявили чотири шари дерев’яних колод, покладених один над одним на різній глибині. Це свідчить про стародавні дерев'яні бруківки, які вкладали прямо на болото та відходи для забезпечення проїзду.

Саму ж труну з небіжкою тоді залишили на місці, накривши дошками. Поруч також викопали невеликі трикутні кам'яні посудини, одна з яких пізніше зберігалася у Волинському музеї.

Як зауважує Богдан Ворон, у ті часи назви вулиць мали свої особливості. Вулиця Василіанська з Кармелітською не перетиналася, бо Василіанська переходила у вулицю Берка Йоселевича по закінченні ринкової площі. Можливо, за звичкою, її продовжували називати Василіанською аж до синагоги? Раніше вона називалась Покровською (19ст.), а ще раніше (18 ст.) Широкою або Єврейською. На мапі 18 ст. неподалік того перехрестя позначено християнську культову споруду.

Цікаво, що позначка збігається з місцезнаходженням церкви Святого Миколая. Це була міська церква, документально відома з середини XVI століття, поруч із першою ратушею Луцька. Після пожежі 1617 року церкву не відбудували.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ