ШУКАЮ ЛИЦАРЯ

Пишу листи з минулого в ніколи.
Шукаю лицаря. Він, кажуть, занеміг.
Згубив десь шолом і відрізав поли
Ще й занедбав шляхетність – як на гріх.
Металобрухтом став залізний панцир
І спомином — звитяги ураган.
Не на бали запрошує — на танці.
Він вже не лицар: так собі — пацан.
У нього, кажуть, зовсім інші звички
І далебі, не вишуканий смак.
Давно галантність здав він у крамничку,
Як пережиток, антикваріат.
Йому б зрости і стати справжнім Мужем,
Що гідним вчинком приклад подає...
Шукаю лицаря. І хоч він занедужав,
Та, кажуть люди, все-таки десь є.

Євгенія НАЗАРУК.
с. Лище
Луцького району.