Майже детективна історія трапилася з начальником контролерської групи — старшим інспектором відділення прикордонного контролю пункту пропуску “Заболоття” капітаном Юрієм Заярним. І має вона виразно кримінальний відтінок..
Майже детективна історія трапилася з начальником контролерської групи — старшим інспектором відділення прикордонного контролю пункту пропуску “Заболоття” капітаном Юрієм Заярним. І має вона виразно кримінальний відтінок.
Іван КАПІТУЛА
І ТВЕРЕЗОГО МОЖНА ЗРОБИТИ П’ЯНИМ З капітаном Заярним раніше я знайомий не був. Але чув про нього багато хорошого. Керуючи прикордонною заставою “Самари”, скажімо, Заярний неодноразово, ризикуючи життям, вступав у двобій з контрабандистами. Потім командування перевело Заярного на не менш відповідальну посаду у пункт пропуску “Заболоття”. І ось несподіваний дзвінок від заступника коменданта прикордонної комендатури “Ратне” майора Миколи Нікитчука. Він просив захистити капітана Заярного від свавілля деяких працівників Ратнівського райвідділу внутрішніх справ. Зрештою, Юрій Заярний незабаром і сам звернувся зі скаргою в газету “Волинь”. “Так підло зі мною ще ніхто не чинив,— йшлося в листі. — Мене безпідставно затримали працівники міліції. Так само безпідставно звинуватили в тому, що я керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, хоч спиртного я взагалі не вживаю. Я мав у барсетці, яка знаходилася в машині, 13120 доларів США. Але потім, коли мій автомобіль загнали на штрафмайданчик райвідділу міліції, їх там уже не виявилося. І досі ні грошей, ні автомобіля не віддають. Як і ключа запалення, котрого у мене відібрали силою... Схоже, керівництво райвідділу міліції, прокуратура району намагаються покрити безчинства тих правоохоронців, які познущалися наді мною”. – Того суботнього дня у мене був вихідний. І я, сівши за кермо автомобіля “Ніссан-Максіма”, яким керував за дорученням, в особистих справах поїхав у Велимче,— розповів мені Юрій. — Проїжджаючи через Ратне, біля автостанції запримітив знайому жінку, яка з чотирирічним хлопчиком чекала автобуса. Оскільки мені з ними було по дорозі, то вирішив їх підвезти. На в’їзді у село Заброди, в яке й добиралася моя пасажирка, мене зупинив наряд міліції Ратнівського райвідділу внутрішніх справ. Молодий чоловік з лейтенантськими погонами (пізніше з’ясується, що це був інспектор дізнання відділення державтоінспекції Сергій Прокопчук) наказав вийти з машини. – А хто ви такий?— спитав у нього капітан Заярний і нагадав лейтенанту, що йому спершу треба було б представитись. Це не сподобалося “даішнику”, разом з яким були дільничний інспектор міліції старший лейтенант Олександр Тарасюк та водій — прапорщик Іван Степанець. Він і поставив Заярному діагноз: “Ти п’яний!”. Юрій Володимирович заявив, що він офіцер Державної прикордонної служби, повідомив, що взагалі не вживає спиртного. І відразу ж запропонував поїхати в райлікарню на експертизу. Лейтенант Прокопчук погодився. Тільки сказав, що поїдуть “Ніссаном”. Заярний же заперечував. Мовляв, для цього є міліцейська машина. А свою замкнув на ключ. Але ключі у нього відібрали, за словами Заярного, силоміць. Затриманий по мобільному телефону повідомив про те, що трапилося, заступнику коменданта — начальнику оперативно-розшукового відділу прикордонної комендатури “Ратне” старшому лейтенанту Сергію Ковбану. А тим часом правоохоронці заштовхнули Заярного в міліцейську машину. За кермо “Ніссана”, де знаходилися особисті речі й гроші Заярного, сів лейтенант Сергій Прокопчук. Єдиним цивільним свідком цього інциденту була пасажирка Юрія Заярного Леся Соботович. У центральній районній лікарні було проведено медичне тестування офіцера-прикордонника. В акті зазначалося, що запах алкоголю в обстежуваного відсутній, зовнішній вигляд охайний, поведінка адекватна. Однак у графі дослідження на алкоголь пробою Рапопорта значилося: алкогольне сп’яніння. Цей документ Заярний відразу ж піддав сумніву. Наполягав на проведенні аналізу крові та сечі. Але йому в цьому відмовили.
ХІБА ДЛЯ МІЛІЦІОНЕРІВ ЗАКОН НЕ ПИСАНИЙ? Заярного було доставлено у райвідділ міліції, де склали відповідний протокол про адміністративне правопорушення, огляд та затримання транспорту, вилучення речей. Дільничний інспектор міліції старший лейтенант Олександр Тарасюк оформив на офіцера-прикордонника протокол про адміністративне правопорушення. Капітан Заярний, зрозуміло, із складених протоколів не підписав жодного. Цікаво, що під час проведення огляду його автомобіля й вилучення речей працівники міліції понятими взяли... засуджених, яких утримували в ізоляторі. Тоді капітан Заярний нагадав лейтенанту Сергію Прокопчуку про те, що в салоні його автомобіля знаходиться барсетка, в якій лежать 13120 доларів США та закордонний паспорт на ім’я Надії Адамкової — його матері. І вимагав описати гроші. Оглянувши авто та речі, які там були, Прокопчук описувати їх відмовився. Але в протоколі огляду та затримання транспорту все-таки значиться барсетка. З нього видно також, що її прийняв черговий райвідділу міліції капітан Микола Павлюк. Є і його підпис. А от у протоколі вилучення речей, якого оформляв лейтенант міліції Василь Михальчук, барсетки вже нема. Потім капітана Заярного запроторили в ізолятор тимчасового тримання, де його майже добу утримували, не випускаючи навіть в туалет. Згідно з чинним законодавством про місце перебування особи, затриманої за вчинення адмінправопорушення, повинні негайно повідомляти її родичів. У даному випадку цього не було зроблено. Батькам повідомили співробітники затриманого. І невдовзі вони приїхали аж з Хмельницького. Знаючи, що син не вживає спиртного, мати почала вимагати в капітана міліції Миколи Павлюка негайного проведення експертизи його крові та сечі. Та все марно. Довелось найняти адвоката з Ковеля. Але ні матір, ні адвоката на побачення із затриманим не допустили. Серед ночі мати Заярного і адвокат Юрій Петрук поїхали в управління МВС України у Волинській області, написали скарги на неправомірні дії працівників ратнівської міліції, вимагали ретельного розслідування даної справи та покарання винних. Тоді ж факсом мати затриманого Надія Адамкова направила відповідні скарги міністру внутрішніх справ та Генеральному прокуророві України. Вийшовши на волю, Заярний разом з матір’ю відразу ж поїхав у центральну районну лікарню, аби зробити чергову спробу добитися-таки повторного аналізу на вміст алкоголю. Але знову їм відмовили. На вимогу адвоката Юрія Петрука прокурор району таки виніс постанову про призначення судово-медичної експертизи. Ці результати засвідчили відсутність у ній алкоголю. Капітан Заярний “зняв” також тілесні ушкодження, які свідчили про застосування проти нього фізичної сили працівниками міліції. Однак на подані скарги приходили відписки. Заступник начальника управління МВС України у Волинській області Василь Куць, скажімо, матері повідомив, що проведеною службовою перевіркою порушень з боку вказаних посадових осіб Ратнівського райвідділу міліції не встановлено. Відтак порадив звернутися в суд. А прокурор Ратнівського району Віктор Гаврилюк у листі до капітана Заярного стверджує, що “дії працівників міліції по застосуванню заходів фізичного впливу були вимушені протиправною поведінкою, що не здобуто доказів факту викрадення грошей, а тому в порушенні кримінальної справи за наслідками перевірки відмовлено за відсутністю складу злочину”. Ретельне службове розслідування факту затримання працівниками міліції капітана Юрія Заярного, проведене заступником начальника Луцького прикордонного загону підполковником Георгієм Лісатовичем, переконливо засвідчило, що він не вчиняв ніякого правопорушення. Зрештою, рішення прокуратури району капітан Заярний оскаржив в обласну прокуратуру. В результаті — обласна прокуратура скасувала згадане рішення і зобов’язала ратнівських охоронців законності провести додаткове розслідування даної справи.
ЧИ ВСТАНОВИТЬ ІСТИНУ СУД? Тим часом у Ратнівський райсуд з райвідділу внутрішніх справ надійшли матеріали про притягнення Юрія Заярного до адміністративної відповідальності за перебування за кермом у нетверезому стані. Заслухавши пояснення Заярного, опитавши свідків та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що об’єктивність їх викликає сумнів, а факт перебування Заярного за кермом у стані алкогольного сп’яніння є недоведеним. А тому в притягненні його до адміністративної відповідальності відмовив і провадження по справі закрив. Про адміністративне правопорушення, яке буцімто вчинив Заярний, уже й не згадували, розуміючи, що протокол “шитий білими нитками”. Прокурор району Віктор Гаврилюк щодо лейтенанта міліції Сергія Прокопчука та старшого лейтенанта Олександра Тарасюка порушив дисциплінарне провадження. На думку прокурора, Заярний винен... у злісній непокорі міліції. Тобто, правоохоронці, виявляється, “шили” не ту справу затриманому. 3 січня начальник райвідділу міліції майор Марчук видав наказ, яким за неналежне виконання своїх службових обов’язків, низькі професійні дії, що призвело до порушення чинного законодавства, дільничному інспектору Тарасюку та інспектору дізнання відділення ДАІ райвідділу міліції Прокопчуку оголосив... зауваження. Заярний же не вважає це покаранням, а лише спробою прикрити безчинства працівників міліції. Ось уже більше двох місяців прокуратура розглядає скаргу. Займаються нею почергово то слідчий Анатолій Семенюк, то старший помічник прокурора району Адам Сінчук. Проти Заярного недавно навіть порушено адміністративне провадження, передбачене статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (злісна непокора працівникам міліції). Нині ця справа знаходиться у райвідділі. 12 січня відбувся її розгляд. Запросили і Юрія Заярного. Проте від дачі пояснень він відмовився. І від підпису відповідного протоколу — теж. Адже, як стверджує, інкримінованого йому проступку не вчиняв. Капітан Заярний вважає, що його законні права як громадянина і офіцера Державної прикордонної служби України порушено, а тому з позовною заявою звернувся до суду.
