ЯКИЙ ВІН, СОЦІАЛІЗМ ПО-ШВЕДСЬКИ?

Цими днями на Волині побував народний депутат України, заступник голови фракції соціалістів у Верховній Раді Іван Бокий .

Олена ДУДКЕВИЧ

Він зустрічався з активом партії у Горохівському районі, Володимирі-Волинському, побував у прямому ефірі Волинського телебачення і відповів на запитання журналістів під час прес-конференції, яку зорганізувала обласна організація Соціалістичної партії. Розмову із колегами по перу, адже Іван Бокий до 1998 року працював у редакції газети “Сільські вісті” і дотепер є її постійним автором, народний депутат розпочав без попередніх пафосних промов. Запропонував поспілкуватись у режимі запитання-відповідь і намагався бути максимально відвертим.
Цікаво було почути про славнозвісного Миколу Мельниченка, адже після його повернення в Україну у суспільстві мусується думка, що зробив він це на замовлення Соціалістичної партії, щоб зіграти відповідну роль у передвиборчій боротьбі. Однак Іван Бокий спростував таке припущення. Він не заперечував, що має давні стосунки з Миколою Мельниченком, що зустрічав його в аеропорту, коли той повернувся на батьківщину, дбав про його охорону, брав участь у спільній прес-конференції, але робив це не як один з лідерів соціалістів, а як товариш.
- Микола – це нічий не проект, як зараз говорять, не треба казати, що його хтось там використав. Він – великий патріот, певною мірою Кармелюк чи Робін Гуд, який побачив, що відбувається, і з почуття вродженої справедливості пішов на такий крок, - висловився Іван Бокий. – Я переслухав багато записів і був шокований почутим, не знав, як ставитись до тих людей, які фігурують на плівках, бо своїми записами Микола засвідчив злочини і мораль того режиму, який ми сьогодні називаємо режимом Кучми.
Загалом Іван Бокий вдався до серйозної критики не тільки періоду правління попереднього президента, а й нинішнього, бо вважає, що Україна хибним шляхом пішла ще тоді, коли чотирнадцять років тому обрала лібералізм. На думку нардепа, найоптимальнішою моделлю для України є модель європейського соціалізму, і якби з перших днів незалежності наша держава розвивалась у цьому напрямку, то досі жила не гірше, ніж країни Європи.
- Україні потрібен “лівий” поворот, бо коли й далі триватиме лібералізм у такому карикатурному вигляді, держава буде занепадати.
На запитання журналістів, чому ж тоді соціалісти беруть участь у ліберальній владі, коли так гостро її критикують, Іван Бокий відповів:
- У парламенті досить часто чути нашу критику, але ми критикуємо наш парламент, тому що це – наш парламент. Ми не при владі, ми у владі і пішли туди, як би пафосно це не звучало, щоб порятувати Україну, аби вона остаточно не захрясла на купині лібералізму.
Оцінюючи шанси соціалістів на Волині під час парламентських виборів, народний депутат визнав, що західно-українські землі – не дуже сприятливий грунт для “лівої” ідеї. Це зрозуміло, бо тут робилося чимало безчинств, починаючи з 1939 року, які асоціюються в людей із соціалізмом. Кожен десятий волинянин зазнав репресій. Але біда в тому, що пересічні українці, і волиняни зокрема, часто не бачать відмінностей між тим, що пропагує комуністична партія, і між тим, що сповідують власне соціалісти, зазначив депутат. Народ не може розібратись, що відрізняє Соціалістичну партію від теперішньої Комуністичної. Річ у тім, що Соціалістична партія відстоює ідею демократичного соціалізму, який процвітає, скажімо, у Швеції, а комуністи – казармовий соціалізм сталінського типу; компартія прагне повернення до Союзу, соціалісти, зважаючи на усі сентименти, кажуть: той, хто не жалкує за Союзом, – не має серця, а хто хоче повернутись до нього, – не має голови. Існують суттєві відмінності і у поглядах на економіку, організацію влади.
- Комуністи хочуть зробити всіх рівними у бідності, - говорить Іван Бокий, - ми ж виступаємо за те, щоб зробити усіх заможними. І починати слід з повної соціалізації економіки, запровадити погодинну оплату праці, зробити усе, щоб людина нормально заробляла і при цьому відповідно наповнювались фонди споживання, соцфонди. А те, що відбувається зараз, – безглузде стрибання на місці.
Поцікавились журналісти, яку позицію Соціалістична партія займає щодо села, як вбачає його відродження у проголошений Президентом Рік? На це Іван Бокий відповів, що особисто він вважає, що Віктор Ющенко надто поспішив з проголошенням Року села, бо проголосити можна що завгодно, а реально держава не має що селу дати. Фракція соціалістів домоглася того, що видатки з держбюджету на село цьогоріч зросли втричі, але це – лише якась двадцята частина того, що потрібно, аби стали відчутними хоч якісь позитивні зміни. Особливо сподіватися нема на що. Закордонні інвестиції навряд чи прийдуть в Україну. На думку народного депутата, потрібно шукати своїх інвесторів і знову ж таки соціалізувати економіку, яка стане джерелом зростання доходів громадян і відповідно збільшення капіталовкладень у село.
Іван Бокий висловив свою позицію і щодо роздержавлення засобів масової інформації. Він є прихильником такого кроку, однак вважає, що жити зі свободою, але без грошей, дуже важко, тому передбачає, що процес роздержавлення буде дуже болючим. Соціалісти вважають, що полегшити його можна, створивши Фонд розвитку преси, який би акумулював кошти з різних джерел і підтримував видання, які не можуть вижити за рахунок реклами і тиражу. Але журналісти мусять сьогодні пам’ятати, що єдина можливість втриматись на плаву – знайти свого читача, а не служити всім і вся.
- Сьогодні, на жаль, для України драма вибору існує, - підсумував зустріч з колегами Іван Бокий, - але навіть якщо соціалістам і цього разу не довірять владу, ми сподіватимемося і працюватимемо далі. Наша партія має достатній кадровий та ідейний потенціал, у нас є європейський досвід побудови демократичного соціалізму. Ми зможемо дати Україні те, чого інші дати не зможуть.