«Ми неполіткоректні, бо чесні» – боєць-актор, який зіграв головну роль у «Наших котиках» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.26 € 29.64
«Ми неполіткоректні, бо чесні» – боєць-актор, який зіграв головну роль у «Наших котиках»

У 2014 році ми не мали зброї як такої, але у нас залишався гумор. Ми сміялись над ворогом, по суті – сміялись над смертю.

Радіо Свобода

«Ми неполіткоректні, бо чесні» – боєць-актор, який зіграв головну роль у «Наших котиках»

В Україні вийшов у прокат один із найочікуваніших фільмів 2020 року – «Наші котики» режисера Володимира Тихого. Його називають першою українською комедійною стрічкою, події якої розгортаються на тлі війни на Донбасі. Самі творці анонсують свій фільм як «неполіткоректний комедійний екшн» про війну

Інженер, актор, футбольний тренер і продавець квітів їдуть добровольцями на Схід. Жоден із них не має бойового досвіду, але саме вони стають причиною провалу масштабної операції ворога – такий сюжет стрічки.

Радіо Свобода поспілкувалось з виконавцем головної ролі у фільмі та учасником бойових дій на Донбасі Дмитром Тубольцевим. Український актор театру й кіно сам був добровольцем – 2014 року служив у лавах «Правого сектора».

– Як з’явилась ідея – зняти такий фільм про війну: не драму, не трагедію, а саме комедію?

– У Володі Тихого вийшло зробити патріотичне кіно. Ми з Володею знімали саме комедію, адже в цьому була необхідність.​

У 2014 році ми не мали зброї як такої, але у нас залишався гумор і ми могли мститись нашим ворогам. І він нас рятував.

Ще 2015 року ми знімали короткі серії – реальні історії бійців. Потім з’явилась ідея зняти повний метр – про те, як ми рятували себе й сміялись над ворогом, по суті – сміялись над смертю.

– Сюжет фільму базується на реальних подіях чи там більше вигадки?

– Частина – заснована на реальних подіях. Наприклад, історія мого персонажа – реальна. Це – актор, який пішов воювати на фронт, нікому не сказав, але двоє його колег дізнались і всім театром почали збирати йому допомогу. Це саме так і було.

Ірма Вітовська приїздила до мене разом зі Стасом Бжезінським, який грає Гріна в цьому ж фільмі, привезла мені в табір «бронік», амуніцію, все, що зібрали, ще й інших хлопців повдягали…

– Ви брали участь у роботі над сценарієм?

– Так. У процесі зйомок самого фільму також «насаджував» деякі свої ідеї. Розповідав дещо хлопцям-акторам. Пояснював психофізику самого персонажа – як вони поводяться, як реагують. Перед кастингом Володимир Тихий давав мені сценарій, я правив репліки. Так говорять, а так – ні, ця історія може бути, таке буває, а так – ні. Іноді на війні відбуваються такі дива, що якби показати у фільмі, то скажуть, що сценаристи навигадували.

– З чого для вас почалась ця невигадана війна? Як ви потрапили на фронт?

– Літо 2014 року. Я актор. Відпустка. Сидів і кипів. Наприкінці літа прийшла така інформація: двоє хлопців загинули в перший же день, як потрапили на фронт. Їм було по 18 років. І мене це сильно вразило. Сам собі подумав: «Мені 35 років, що я тут сиджу?». І вирішив піти.

У 2014 році ми не мали зброї як такої, але у нас залишався гумор. Ми сміялись над ворогом, по суті – сміялись над смертю.

Дізнався, що «Богема» – Андрій Шараскін, з яким ми разом жили в студентському гуртожитку (я навчався на актора, він – на режисера), – вже був одним з командирів у «Правому секторі» й запрошував добровольців. Я зібрався й уже через півтори доби був у нього.

– В театрі ніхто не знав?

– Так, тільки дві людини, яких я попросив не розповідати нікому.

– Скільки пробули на війні?

– Два місяці. Війна ніколи не залишає людину такою, як була. Це моя думка: війна робить людину або кращою, або гіршою. Або в ній прокидається жага до життя, ти йдеш до Бога, працюєш над собою, бачиш себе як людину, що може жити для інших, бо вже готовий був віддати своє життя за щось, за когось! Або ж ти перебуваєш у стані тварини, йдеш цим шляхом, так теж бува. У нас, тих, хто був на війні, є такий вислів: «Ми всі хворі на війну».

– Що було найскладнішим на зйомках?

– Смерть побратима грати…

– Чому «неполіткоректна» комедія? Бо ви називаєте війну війною?

– Так. Війну – війною, ворога – ворогом, а Путіна – «х..лом». Війна – це війна. Не можна делікатно воювати: «Дозвольте, я вас застрелю, пане ворог». Не може бути такого. «Лежать, стоять!». Чим жорсткіше ти з ворогом, тим він тебе більше боїться. Ми неполіткоректні, тому що ми чесні. Ми не можемо бути толерантні – нас вбивають.

– Який головний меседж цього фільму? Що має відчувати глядач, коли виходить із зали після перегляду?

– Перш за все, любов до Батьківщини. Найголовніше було для нас – передати той емоційний стан. Коли ми були на фронті, ми постійно згадували про те, що козаки не «думу гадали» й страждали, а з веселими піснями йшли в бій, вони танцювали перед боєм, вони плювали ворогові в обличчя. І ми так само. Так було в добробатах і в «Правому секторі».