—Я вже давно на собі переконалася, що кожен сам собі має бути лікарем. То тільки ліниві люди доводять організм до такого стану, коли вже терпіти несила, а тоді хочуть чуда...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Щоразу, як тільки в газеті надрукуємо розповідь про якогось лікаря чи народного цілителя, маємо зливу дзвінків від бажаючих потрапити на прийом, довідатись ті чи інші подробиці, адресу. Ярослава Степанівна Петрів телефонувала з приводу іншої публікації, а почувши номер телефону лікаря, який ми за інерцією “видали”, розсміялася:
—Я вже давно на собі переконалася, що кожен сам собі має бути лікарем. То тільки ліниві люди доводять організм до такого стану, коли вже терпіти несила, а тоді хочуть чуда. А чому б самому не потрудитися для здоров’я? Я, наприклад, сама собі тиск нормалізувала і з остеохондрозом справляюся. Такий початок розмови заінтригував, тим більше, що біографія нашої читачки і її життєва філософія видалися цікавими. Тому й вирішили детальніше розпитати у лучанки Ярослави Степанівни Петрів про секрети оздоровлення. Дорога до її домівки — як ковзанка. Старшим людям у 20-градусний мороз та ще й під час ожеледиці з дому не рекомендують виходити. Але пані Ярослава на погоду не зважає, бо десять років гартувалася на півночі у Нижньовартовську на заробітках, де й 60 градусів морозу не рідкість. Їй не було ще й п’ятдесяти, коли поховала чоловіка. За якийсь час поодружувала дітей. Прийшла в дім молода господиня, з’явились онуки. Як не старайся, а якісь тертя в стосунках виникають, особливо, коли квартира тісненька. Не хотілося молодим заважати, а в собі якісь образи таїти. То й зважилася їхати на північ, де працювала подруга. — Їхала, можна сказати, з розпачу, але Бог дав, що усе вийшло на краще. Маю тепер свій куток, маю спокій на душі, гарні стосунки з дітьми, онуками, які приїжджають у гості. А для здоров’я у моєму віці це багато важить,— розповідала Ярослава Степанівна, запрошуючи до квартири, яку купила собі за “північні” гроші. Працювала за тридцять кілометрів від Нижньовартовська на заправці спочатку оператором, а згодом завідуючою складом. Робота важка, відповідальна. Тоді, у радянські часи, в обмін за нафту підприємство безкоштовно отримувало для працівників путівки на курорт. Відпочиваючи у Болгарії, Ярослава Степанівна зацікавилася вченням цілительки і ясновидиці Ванги. Навіть у квартирі пані Ярослава має власну “зелену аптеку”. Буйний кущ розмарину дихає дивовижним ароматом. Господиня пояснює, що розмарин оздоровлює органи дихання, помічний при багатьох захворюваннях. Зеленіє на підвіконні у горщиках м’ята, є тут алое, інші лікарські рослини, а на кухні – “грядочка” зеленої цибулі, яка є на столі кожен день. — Переконалася, що перш ніж бігти до аптеки по таблетки, треба точно з’ясувати, чи є в них потреба. Поболювало серце, отож, звернулась до кардіолога. Лікар вислухав і призначив дорогі уколи. Потім бачу, що усі, хто був у черзі під кабінетом, беруть такі ж ліки. Невже у всіх одна й та ж хвороба? Вирішила проконсультуватися з іншими фахівцями, з народними лікарями. З’ясувалося, що біль у ділянці серця пов’язаний не з його захворюванням, а з остеохондрозом. Почала ходити на масаж, робити спеціальну гімнастику — серце перестало турбувати. Про вік у жінок питати не прийнято, але судячи з того, що у нашої співрозмовниці дорослі онуки, то й літа вже поважні. Але Ярослава Степанівна залюбки демонструє комплекс гімнастичних вправ, які виконує щоденно і, напевно, такою гнучкістю і вправністю далеко не всі молоді можуть похвалитися. Влітку, як каже, тренується на дачі. Як і багатьох людей літнього віку, Ярославу Степанівну почала турбувати гіпертонія. Почала стежити, як впливає на артеріальний тиск харчування. Відмовилася від жирного м’яса, гострої, смаженої їжі. Перейшла на салати з свіжих овочів, рибу, фрукти. — Усі наші біди — від переїдання. Я спробувала голодувати — і відчула в тілі легкість, бадьорість. Починати потрібно з 24 годин, а потім тривалість голодування можна поступово збільшувати. Не їм з четверга до суботи, а лише п’ю дистильовану воду з ложечкою меду чи соком лимона. І почуваю себе нормально. Коли доводиться перехвилюватись, пані Ярослава готує собі заспокійливий настій з волошки: чайну ложку сухого цвіту запарює склянкою кип’ятку, настоює півгодини і п’є по дві столові ложки тричі на день. Знає і багато інших рецептів цілющих чаїв з трав, а от кави, чаю не полюбляє. На дивані у кімнаті лежить зачитана товста книга з багатьма закладками. З’ясувалося, це один з томів “Вчення живої етики Реріха”. Пані Ярослава каже, що любить читати Біблію, але цікавиться і такою літературою, яка допомагає глибше пізнати людські можливості, розвивати їх. — Наша свідомість росте, як трава, треба тільки духовно розвиватися. Мені, наприклад, часто сняться віщі сни, і в такий спосіб не раз доводилося відводити біду. Вірю у силу молитви. Навіть внуків своїх навчаю: якщо важко, трапилася скрутна ситуація, сконцентруйтесь на молитві і пошліть сигнал з свого серця до Бога з просьбою про порятунок. А ще перед тим, як вийти з дому, я завжди подумки обводжу довкола себе круг і, перехрестившись, прошу заступництва у Божої Матері. Пані Ярослава, як сама каже, не відкрила Америки, зрозумівши, що здоров’я — це самодисципліна, праця над собою, боротьба зі шкідливими звичками. Шкодує лише, що люди приходять до цієї істини іноді надто пізно.
