Приїзду міністра агропромислового комплексу України Олександра Баранівського, який побував на Волині минулої суботи, наші аграрії чекали з нетерпінням. Хотіли почути, так би мовити, з перших вуст про те, на що ж їм все-таки сподіватись...
Олена ДУДКЕВИЧ
Приїзду міністра агропромислового комплексу України Олександра Баранівського, який побував на Волині минулої суботи, наші аграрії чекали з нетерпінням. Хотіли почути, так би мовити, з перших вуст про те, на що ж їм все-таки сподіватись. За кілька тижнів розпочнеться весна, а державна позиція щодо кредитування, фінансування, цінової політики залишається незрозумілою. Очевидно, через таку невизначеність настрій в учасників наради – керівників великотоварних підприємств, фермерів, одноосібників, працівників служб і організацій, причетних до сільськогосподарського виробництва, а зібралось їх понад сімсот, — був далеко не радісним.
ЧОГО ХОЧУТЬ АГРАРІЇ ВІД ДЕРЖАВИ Спектр проблем на селі, які потребують негайного вирішення, стає дедалі ширшим. Так відбувається тому, що жодну з них держава не береться вирішити вчасно і до кінця. Клубок намотується, і селяни вже не просто говорять про те, що село – на грані занепаду, а б’ють на сполох. Керівник сільгосппідприємства “Прип’ять”, що у Ратнівському районі, Микола Макарук зробив наголос на тому, що протягом останніх п’ятнадцяти років майже не діє програма “Полісся”, програма вапнування кислих грунтів. В області 96 тисяч гектарів землі, які потребують хімічної меліорації, 505 тисяч гектарів забруднено радіонуклідами. Але в державному бюджеті на цей рік не передбачено жодної гривні на докорінне поліпшення грунтів. Вже зараз є реальна загроза втратити до тридцяти відсотків врожаю, а потім це призведе і до згортання сільськогосподарського виробництва. Болить поліським господарям і те, що тваринницька галузь, яка й допомагає їм триматися на плаву, занепадає. Обурює сільгоспвиробників, що дотація за великовагову худобу господарствам виплачується тоді, коли худоба важить не менше 390 кілограмів, а одноосібникам – 300 кілограмів. З великим скептицизмом ставляться сільгоспвиробники до урочисто проголошеного Року села. Своє бачення висловив голова ради сільгосппідприємств області Роман Притолюк. - І перед президентськими виборами говорили про той рік села, і тепер перед парламентськими говорять. Вже два місяці проходить, а ми ніяк зрозуміти не можемо: чи то рік гроблення села, а чи його підтримки... Керівник підприємства поцікавився, чому господарствам за спожиту електроенергію доводиться платити аж по сорок копійок, коли атомні станції продають її лише по 4 копійки? Верховна Рада вже двічі приймала закон, щоб врегулювати це питання, але Президент чомусь накладає вето. Сьогодні постійно ведеться мова про запровадження нових технологій у виробництві сільгосппродукції, але з іншого боку у селян щоразу виникає запитання: а де ж збути вирощену продукцію? Адже всі бачать, що нині робиться на м’ясо-молочному ринку, що відбувається з цукром. Переважна більшість господарств були змушені продати майже увесь цукор нового врожаю по дешевій ціні восени, щоб погасити борги, у які влізли під час посівної кампанії. А тепер ціна на солодкий продукт знову поповзла вгору. Чому нині комерсанти терзають село? Чому дотепер немає ні держзамовлень, ні держконтрактів? Виробникам увесь час доводиться працювати всліпу. Знову і знову сільгоспвиробники порушували перед міністром питання кредитування села; як створити таку систему агропромислового комплексу, щоб селянин почувався захищеним, щоб кожен виробник продукції, починаючи від одноосібника і закінчуючи великотоварними господарствами, мав можливість отримати від держави підтримку; як вирішити на селі кадрове питання, адже буває, що в сільгосппідприємствах нікого посадити на трактора; вже перезріло питання про технічне переоснащення...
ПРО ДЕРЖАВНІ ПРОГРАМИ І ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Вислухавши волинських аграріїв, Олександр Баранівський попросив їх набратись терпіння і послухати його. На думку міністра, багато сільгоспвиробників є вихідцями з колгоспів, тому й психологія у декого залишилась колгоспна. Але ніхто сьогодні не збирається запроваджувати планову економіку і розповідати, як треба господарювати, бо, мовляв, виробництво сільгосппродукції – це бізнес на землі, а держава тільки пише правила гри, які для всіх повинні бути однаковими. Зі слів міністра стало зрозуміло, що держава нині зайняла таку позицію щодо сільгоспвиробників: виживе той, хто сильніший. Чи не найбільшою заслугою міністерства Олександр Баранівський вважає те, що у 2005 році вдалося зламати стару систему розподілу коштів. Добре, на думку головного аграрія нашої держави, у 2005 році спрацювала Програма здешевлення кредитів, на яку витратили 481 мільйон гривень. - Разом з тим, - сказав Олександр Петрович, – я не вважаю, що коли ми здешевлюємо кредити, то це – підтримка нашого виробника. Це ті гроші, які закривають невірну політику у банківській сфері. Я кажу: дайте нам дешеві кредити і не потрібні нам ваші мільйони. Намагаючись пояснити, як в Україні формуються ціни на сільгосппродукцію, міністр пояснив, що ми не можемо встановити нормальну ціну на зерно, тому що у нас немає внутрішньої підвищеної потреби у ньому - поголів’я худоби вирізане. Виходить перевиробництво і ми мусимо підлаштовуватись під ціни зовнішнього ринку. А там, скажімо, французи, які вирощують зернові, на гектар отримують 360 євро та ще й 63 євро за тонну експортної субсидії. Куди вже тоді нашим виробникам рипатись? Те ж саме відбувається і з м’ясом. - Мене часто критикують за зниження поголів’я великої рогатої худоби, - сказав міністр, - але погляньте на таблицю (звернув увагу присутніх на слайд – О.Д.). Ось чисельність худоби по роках, починаючи з 1915-ого. Подивіться, у 1945 році у нас було більше корів, ніж у 2004 році. Гітлер нам більше залишив худоби, ніж сучасні реформатори. Чому до нас ідуть дешеві свині з Польщі? Баранівський пояснив, що поляки мають можливість продати свиню по 6 гривень живої ваги і отримати 1500 гривень експортної субсидії. Зрозуміло, що м’ясопереробникам ліпше купувати свині в Польщі по 6 гривень, ніж у нас по 11. Тішився Олександр Баранівський з того, що коли Україну спіткала цукрова криза, він зробив усе, щоб до нас не завезли цукру-сирцю, що могло б знищити вітчизняну галузь. Цьогоріч в нас виробили найбільше цукру за останні роки – 1 мільйон 900 тисяч тонн. Але виникла інша загроза: ціни на цукор у Росії суттєво зросли і тепер він може просто перекочувати на ринок до наших сусідів. Ось тому і планується ввести в Україні ліцензування експортного цукру. Загалом же Олександр Баранівський закликав волинян сіяти побільше цукрових буряків, бо ситуація на світовому ринку цукру сприятлива, і бізнес цей буде вигідним. Розповів Баранівський про нові програми, які цьогоріч діятимуть на селі. До прикладу, “Відродження села – справа молодих” - передбачає створення таких умов, щоб молодь хотіла жити і працювати на селі, а саме – будівництво у кожному районі житлових будинків, яке буде вестись за рахунок безпроцентних довготермінових кредитів. Ще одна цікава програма, відповідно до якої селяни зможуть отримати по тисячі гривень за кожну дійну корову, яка додатково цьогоріч буде поставлена в стадо, але за умови, коли у господарстві не менше сорока корів. Керівники вирішили змінити підхід до підтримки тваринництва, бо минулорічна програма закупівлі молодняка у населення, до речі, на реалізацію якої виділялись кошти і з обласного бюджету, не спрацювала — худоба все-одно пішла під ніж. Крім того, у 2006 році, як і раніше, буде дотуватись великовагова худоба та збільшення поголів’я тварин.
КОЛИ ЕКОНОМІКА РОЗПЛАЧУЄТЬСЯ ЗА ПОЛІТИКУ М’ясо-молочне ембарго, яке запровадила Росія 20 січня, не обминуло і Волинь. Закупівельні ціни на молоко знизились до 60 копійок. У селян, які продавали молоко і в основному жили за рахунок цих грошей, знову опускаються руки. Невже доведеться пускати худобу під ніж? На жаль, міністр агропромислового комплексу не вселив оптимізму, що ця проблема буде вирішена швидко. Вже не одна делегація побувала в Росії, але поки що безуспішно. - Це питання чисто політичне, - сказав Баранівський, - за маяки в Криму посварились, а ми ось сиром і молоком розплачуємось. Якщо у нас є тисяча підприємств, які продають неякісну продукцію в Росію, вона просто вилучається. Так роблять усі. Але ж це не повинно лягати на всю державу. Прикро, що з цієї ситуації користуються і деякі переробники молочної продукції, які працюють виключно на внутрішньому ринку. Без особливих на те причин вони теж знизили закупівельну ціну на молоко. Міністр агропромислового комплексу багато розповів волинським аграріям про те, що робиться на митницях, яка боротьба йде за перерозподіл коштів, які методи використовуються у передвиборчих перегонах. Але сільгоспвиробники вже втомилися слухати балаканину. За кілька тижнів весна покличе їх у поле і вони очікують не сумної констатації фактів того, що твориться в державі, а реальних кроків, солідної підтримки.
