Вчився заново ходити, їсти… жити.
«Хочу, щоб мій 16-річний син побачив той дух, який є в нашій команді» — Нескорений
Дмитро Афанасьєв - військовослужбовець Нацгвардії України. 9 травня 2014-го під час вуличних боїв у Маріуполі чоловік отримав важке вогнепальне поранення у живіт. І, попри всі складнощі, знову повернувся на службу. Ба більше! Сьогодні Дмитро – один із учасників національної збірної, яка представлятиме Україну на Invictus Games
«Для мене 2014 рік став роком стаціонарів, операцій та медичних процедур. До середини 2016-го проходив реабілітацію – вчився заново ходити, їсти… жити. А потім знову вирушив на Схід», – розповідає Дмитро Афанасьєв. -
Коли в Україні почалася війна, переді мною не стояло питання: йти на неї чи ні. Я – кадровий військовослужбовець, який складав присягу на вірність України. Тож, у квітні 2014 року я вже поїхав на Схід. Спочатку був безпосередньо в Донецьку. На той момент там ще не відбувалося великих сутичок. А потом нас відправили до Маріуполя. Там, під час вуличних боїв 9 травня, я й отримав вогнепальне поранення у живіт.
Про це йдеться на сторінці благодійного фонду «Повернись жиивим».
Для мене 2014 рік став роком стаціонарів, операцій та медичних процедур. До середини 2016-го проходив реабілітацію – вчився заново ходити, їсти… жити. А потім знову відправився на Схід вже у якості штабного офіцера, перебував на Донецькому та Луганському напрямках.
Першу потужну підтримку від моїх товаришів і командування я відчув, коли сталася та біда – поранення. Вони підтримують мене і зараз, на Іграх Нескорених. Як і моя родина.
Сьогодні я й досі – діючий військовослужбовець Національної гвардії України.
Першу потужну підтримку від моїх товаришів і командування я відчув, коли сталася та біда – поранення. Вони підтримують мене і зараз, на Іграх Нескорених. Як і моя родина.
Для мене участь в змаганнях – не вперше. У 2017 році я вже брав участь в Іграх Нескорених, але в основний склад команди потрапив уперше. Деяких хлопців в команді я знаю ще з минулих сезонів, і ми розуміємо одне одного.
Моя дисципліна – стрільба з луку. До речі, цим видом спорту я спробував займатися ще у шкільні роки. А Ігри дали мені можливість повернутися до улюбленого заняття та отримати належне обладнання.
У мене є бажання довести до логічного завершення те, що я почав у 2017 році. Тоді я мав за мету потрапити в команду, а тепер – докласти всі свої можливості, щоб змагатися на «Invictus Games 2020» гідно. У мене такий вид спорту, який вимагає серйозної боротьби із самим собою. А ще хочу, щоб мій 16-річний син побачив той дух, який є в нашій команді. Хлопці навколо мене є для нього гарним життєвим прикладом. Ми не спілкуємося пафосними фразами на кшталт: «Я тобою пишаюся», але син мене дуже підтримує, і це надає сил».
