Вперед - до нових перемог!
60 років тому луцька «Волинь» здобула свою першу перемогу
А лівий нападаючий Володимир Бойченко відзначився хет-триком
60 років тому луцька «Волинь» провела свій перший офіційний матч в історії. 10 квітня 1960 року в Кіровограді (нині – Кропивницький) наша команда вперше вийшла на поле у офіційних змаганнях. Результат поєдинку знайомий уболівальникам, оскільки часто згадується в офіційних історичних довідках – волиняни перемогли з рахунком 3:1, а хет-триком у першому ж матчі відзначився лівий нападаючий Володимир Бойченко, повідомляє fcvolyn.net.
Водночас, з цим пам’ятним матчем пов’язано кілька цікавих загадок та міфів, про які ми й розповімо прихильникам «Волині».
Волиняни перемогли з рахунком 3:1, а хет-триком у першому ж матчі відзначився лівий нападаючий Володимир-Бойченко.
Для початку варто ознайомити уболівальників із складом лучан в тому поєдинку. Отож, місце у воротах зайняв Іван Веждел, тріо захисників склали Михайло Кузьмін, Віктор П’ясецький та Октябрь (Олександр) Дворянов. У півзахисті грали Олександр Перегудов та Валентин Афонін, у п’ятірку нападників увійшли Ян (Яцек) Каліневич, Володимир Красношапка, Микола Ревенко, Анатолій Азаренков, якого згодом замінив Валентин Філімонов та Володимир Бойченко. Як бачимо, грали лучани свій парший матч за схемою 3-2-5. І хоча наші гравці пропустили гол на початку гри, ще до перерви «Волинь» зуміла вийти вперед, а після відпочинку закріпила свою перевагу третім м’ячем. І ось тут виникає перша загадка гри. Згідно офіційного протоколу матчу дійсно усі три м’ячі лучан належать Володимиру Бойченку. Проте, гравець «Волині» тих часів Михайло Кузьмін у своїй книзі «Створення футбольної команди майстрів» пише, що справді першу третину тайму господарі тиснули і просто не випускали лучан зі своєї половини поля. А згодом лучани заволоділи ініціативою, забили гол, а потім ще два… І далі зауважує: «… у нас стало усе виходити, особливо у Азаренкова (він забив чотири м’ячі, два з яких суддя несправедливо не зарахував)». Як же так? В протоколі записано, що усі три голи забив Бойченко, а тут виявляться, що два – на рахунку Азаренкова. Де ж правда? Коли свого часу на цю невідповідність вказали Михайлу Микитовичу, він відповів: «Записали, бо так треба було». На жаль, з’ясувати хто ж насправді був автором історичних голів луцького клубу в першому матчі наразі неможливо. Протокол гри і післяматчевий коментар головного тренера Бориса Нємця вказують на Бойченка, а матчевий звіт з кіровоградської газети (який ми уперше пропонуємо переглянути волинським уболівальникам) авторів голів «Волині» зовсім не вказує. І, знову ж таки, виникає запитання, якщо два з трьох голів забив Азаренков, чому не на нього записали третій, а приписали два голи Бойченку? Відтак, офіційні папери залишають нам право притримуватися версії про хет-трик Володимира Бойченка, а саму ситуацію з цим матчем занести до переліку першої загадки клубу.
Крім того, є ще один міф, який стосується даної гри, котрий був створений уже згадуваним тренером лучан Нємцем і який час від часу поширюється несумлінними дослідниками футбольної історії. Дослівно звучить він так: «кіровоградські «болільники» винесли з поля переможців матчу, волинських футболістів, на руках». Саме так закінчив розповідь про перебіг першої гри керманич «Волині». Уявити собі таку ситуацію важко. Вболівальники прийшли на матч, їхня команда безславно програє новачку ліги, а вони замість традиційно пригніченого настрою, весело виносять гостей, які завдали їм прикрощів, на руках з поля. Погодьтесь, що це нелогічно, навіть зважаючи на різницю у світогляді уболівальників 1960 року і сучасних – в питаннях футболу традиціоналізм сильніший. В принципі матчевий звіт з Кіровограду розвінчує цю вигадку, вказуючи, що «незадоволеним йшли зі стадіону кіровоградські болільники». Проте, для певності, було проведено певні уточнення у місцевих футбольних істориків, які кардинально відкинули ймовірність такого розвитку подій з-за тотальної відсутності аналогічних прецедентів у ті часи. Відтак, вважатимемо, що інформація про «винос на руках» свого часу була сказана Нємцем кореспонденту газети «Радянська Волинь» для «гарної картинки», хоча й суперечила здоровому глузду. Відтак, вважатимемо, що даний міф розвінчано.
А наразі вітаємо усіх уболівальників «Волині» з шістдесятиріччям першої перемоги «Волині» у першому офіційному матчі!
