«Це дуже страшно насправді»: волонтер про пожежі у Зоні відчуження та на Житомирщині - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.87 € 29.93
«Це дуже страшно насправді»: волонтер про пожежі у Зоні відчуження та на Житомирщині

Волонтер Дмитро Шибалов

Фото Радіо Свобода

«Це дуже страшно насправді»: волонтер про пожежі у Зоні відчуження та на Житомирщині

У Зоні відчуження та поліських лісах Житомирщини тривають пожежі. Через них Київ наприкінці тижня перед Великоднем накрило смогом, українська столиця декілька днів поспіль тримала лідерство у світі за рівнем забрудненості повітря. Радіо Свобода поспілкувалося із співробітником Чорнобильскої зони відчуження та гідом, а зараз – волонтером Дмитром Шибаловим, який допомагає пожежникам та погорільцям у постраждалих селах Полісся і попросило розповісти, що там відбувається

– Ми були вчора у Народицькому районі, туди зараз перемістився основний осередок, наскільки я так розумію. Раніше я був в Овруцькому районі, там згоріли фактично повністю два села – Магдин та Личмани. Від Магдина чотири хати лишилося, від Личманів вчора дві лишалося. Це прямо у лісі села стоять, і вони сильно погоріли, там більше сотні людей залишилися повністю без нічого, там дійсно згоріло все. Це старі хати поліські, вони дерев'яні фактично повністю були.

Пожежа перемістилася в бік Народичів, віднесло повітрям, там площі доволі великі, в основному низами йде, тобто низова пожежа, і полум'я вдавалося збивати, але воно повзе на величезну територію. Там, звісно, і пожежники, і лісники працюють, але площі доволі великі, вони підключають авацію, якщо починає по верхам йти. Але все одно не вдається, я так розумію, повністю локалізувати, тому що щоразу щойно починає дмухати вітер, знову це все роздувається, і воно міняє просто напрямок. В Зоні відчуження така само ситуація, вони вже котрий день це все героїчно намагаються дотушити і звітують, що все добре. Але тим не менше, вогонь просто міняє напрямок, і у підсумку ця пожежа триває, пише Радіо Свобода.

– Чому не вдається потушити пожежу – через вітер, через сухостій, через щось іще?

– Ну от всі ці фактори. Питання в тому, як до того прочищався ліс, як пророблявся. Плюс дуже суха весна, не було снігу, не було дощів, всі ріки, що живлять Полісся, всі в три рази менше, ніж зазвичай у цю пору року. Немає ані повеней, нічого. Там дійсно все дуже сухе, і від будь-якої іскри все спалахує.

– У Зоні відчуження говорили, що загасили пожежу, але потім все знову почалося. У чому справа? Звідки там вогонь – хтось підпалює, чи не зовсім загасили, і воно через вітер зайнялося знову?

– За офіційною версією поліції, затримано дві людини, яких звинуватили в тому, що вони палили траву в себе на городі, як це робили щороку, і через це пожежа перекинулася на поля, в ліс і пішла далі. Тому що було загоряння в районі села Старі Соколи, це біля КП «Дитятки», і один із осередків рухається дійсно звідти. І звинуватили іще одного місцевого жителя в сілі Рагівка, це якраз та сторона біля Поліського колишнього райцентру населеного, західна частина Зони відчуження, там де зараз і горить.

– Де люди мешкають, які лишилися без хат і речей, в якому вони стані?

– Поки вони нікуди не переїхали, вони там. Там в селі організували волонтерські пункти, там місцева Овруцька адміністрація, прямо в Личмани можна приїхати, якщо є бажання. Люди розгрібають згарище і дивляться, що лишилося з їхніх речей насправді.

Більшість схиляється до того, що це підпал.

В шоці вони. Там дуже багато старих, які зовсім не уявляють, як відбудовувати з нуля все. Там же згоріло все-все-все, і хати дерев'яні, і сараї, у тебе знову гола ділянка землі. Там багато старих, яким буде важко все це відбудовувати. Але ми там вчора були, там вже були і волонтери, і Червоний Хрест, багато людей і ми туди перенаправляємо за допомогою, тому я сподіваюсь, що їм швидко допоможуть відновити помешкання. На щастя, їх не так багато, там може хат 40 буде.

– Що із пожежниками, чи є у них все необхідне?

– Це найдивніша історія насправді. «Совок» нас не полишив абсолютно, тому що коли ти спілкуєшся із керівництвом ДСНС чи пожежних частин, звісно тобі всі кажуть, що нічого не треба, все є, все добре. А коли під'їжджаєш на місце і вже спілкуєшся із хлопцями, то розумієш, що інколи немає найпростішої техніки, і респіраторів, і навіть продуктів. Попросили продуктів купити хлопці, тому що закинули нову ротацію, привезли нових людей, а от продуктів нема в частині, тому що не розраховували на поповнення.

Знову ж таки, ситуацію рятують місцеві та волонтери, але важко іноді навіть розговорити людей щодо того, яка допомога їм потрібна, тому що дуже бояться несхвалення начальства.