“Взаєморозуміння” - це коли всі один одного розуміють!” - викрикнув один з ведучих “Всеукраїнського форуму “За взаєморозуміння”, який недавно відбувся у Києві в палаці “Україна”...
“Взаєморозуміння” - це коли всі один одного розуміють!” - викрикнув один з ведучих “Всеукраїнського форуму “За взаєморозуміння”, який недавно відбувся у Києві в палаці “Україна”. Саме місце проведення диктувало стиль проведення акції. Форум був вкрай захоплюючим, барвистим і... цілком демократичним. Це розуміли і відчували усі. У місткому залі глядачів, які не розуміють, що відбувається, не було. Був шикарний концерт, що перемежовувався коментарями відомих політиків і їхніх друзів
Олена ОЛЬЖИЧ
Палац “Україна” - відомий концертний зал у самому серці столиці. Провести якусь акцію в цьому місці – украй клопітка справа. Варто віддати належне фахівцям, які обслуговують Народний блок Литвина (саме політична сила спікера ВР організувала це “свято примирення”) – вони попотіли на славу. Як завжди, найголовніше було наприкінці – народна артистка України, другий номер у списку Блоку Литвина, Софія Михайлівна Ротару заспівала пісню: “Сумно, сумно аж за край!”. Перед виконанням хіта, який оповідає про те, що у виконавиці і її знайомих “другої України нема”, виступив сам господар балу. Володимир Михайлович Литвин не уникав рефренів у стилі “Велике минуле й велике майбутнє великої України”. Коли чуєш таке - розумієш, що людина, яка виголошує чудові промови, гідна поваги. Хоча б за широту поглядів і масштабність. Чим-чим, а недалекоглядністю Литвин і його команда не страждають. Здавалося, що організатори шоу спробували охопити всі можливі категорії громадян і верстви населення країни. Тут з однаковим пафосом вшановували героїв спорту і героїв космосу, акторів радянського кіно і ветеранів війни. Загалом, і космонавти, і письменники, і колгоспники, і представники промисловості були єдині – країні справді життєво необхідне взаєморозуміння. В одній зі сцен свята група акторів, що свого часу зіграла у фільмі “У бій ідуть одні старики”, назвала своїм “побратимом” генерала, Героя Радянського Союзу, що зробив 219 бойових вильотів. А уже через хвилину Дмитро Стус – син великого українського дисидента – письменник і відомий критик, нагадав про скандал з карикатурами на пророка Мухаммеда, що вибухнув нещодавно в цивілізованому світі. На його думку, подібні непорозуміння виникають від недостатнього взаєморозуміння, властивого Європі в цілому, і характерного для нашої країни зокрема. Дмитро Васильович розповідав про президентські вибори: “Рік тому я був й в одному, й в іншому таборах. Там я бачив взаємне неприйняття й небажання зрозуміти позиції один одного”. Нагадаємо, що Стус – з донецького регіону, він прекрасно розуміє й український Схід, й український Захід, де ідеї його батька знайшли найбільшу підтримку. Прекрасно розуміє син великого батька й ціну взаєморозуміння між українцями, якого останнім часом так не вистачає нашій країні. Зі Сходу України й народний депутат, член Народного блоку Литвина Катерина Фоменко, відома на всю Україну завдяки послідовній підтримці ідеї фінансової свободи регіонів. Виступали на Форумі й лідери великих промислових підприємств, які розповіли про нелегке відновлення промислового потенціалу нашої країни. Повернувшись до аерокосмічної теми, відзначимо, що в Україні живуть тільки два космонавти – член команди Литвина Леонід Каденюк і Віталій Жолобов. Обидва вони були в цей вечір на сцені, і обидва висловили підтримку Володимиру Литвину й справі його Блоку. По їх багаторазових висловах, що “Земля з космосу прекрасна, тому, що на ній не видно державних кордонів” легко було зрозуміти, що примиренська ідеологія для них найбільш близька. У професійному ж плані легендарні космонавти відзначили, що уряд і суспільство повинні працювати, як космічний екіпаж. Цікаво, що фольклорні колективи, які продемонстрували шановній публіці своє вміння, представили в основному західні області країни. Потрясаючи півнячим пір’ям на капелюхах, обертаючи партнерок у божевільному карпатському танці, вони були прекрасні. Майже як напіводягнені татарські красуні й хор єврейських хлопчиків. Він виконав якусь дрімучо-козацьку пісеньку про бичків, яких хтось там пас, яку змінила балада про прекрасний Єрусалим, проспівану на івриті. Мрії в нас все-таки різні. А Україна – одна. Була тут і циганська воля ромів, і бойківські коломийки, і радянська “Смуглянка” - усе, що завгодно, окрім шароварів “широких, як Чорне море”. Львівська “Піккардійська терція” виконала те, що може бути впізнане у Галичині. ВІА “Кобза” згадав свою колишню славу слідом за учасником групи “Квіти” Володимиром Долговим. Який би регіон України не представляли ці виконавці, відомі вони на всій території нашої країни. І однаково улюблені слухачами. Потіха тривала не одну годину, але про справу говорили також весь час. Двічі герой-аграрій Володимир Плютинський дав рецепт порятунку батьківщини. Він, на його думку, криється в порятунку українського села. І надія тут – на Блок Литвина. Представники Народного блоку вступати в суперечку з легендарним аграрієм із зрозумілих причин не стали... Головним присмаком від Форуму “За взаєморозуміння” стало відчуття, що для того, щоб мирно жити на цій землі, все-таки життєво необхідні такі речі, як взаєморозуміння, стабільність, згода, процвітання, поміркованість. Для досягнення цього потрібен консенсус і компроміс. Адже це не порожні звуки, а реальна мета, спосіб життя й мислення. Довге протистояння між регіонами, постійні спроби продовжувати революцію всіма можливими способами призвели до того, що протистояння поширилося на сферу економіки, політики, соціальне життя. Форум відповів однозначно, що в Україні є достатня кількість конструктивно налаштованих людей, для яких ідеали згоди й миру – не порожні, а дуже конкретні й зрозумілі слова.
