– Президент сказав, що діє оновлена Конституція, хоча суспільство це і не відчуло. Отже, розмови про перегляд політреформи закінчилися? – Політична реформа завершилася 31 грудня 2005 року. З 1 січня почала справді діяти оновлена Конституція України, в якій передбачено перехід від президентської моделі до парламентсько-президентської. Я вважаю, що це суттєвий крок України як держави від авторитарних режимів Лукашенка, Путіна, Туркменбаші в напрямку європейських демократичних держав. Це означає, що найважливіші державні рішення будуть прийматися не одноособово Президентом, а тими політичними силами, які переможуть на парламентських виборах. Водночас це означає, що зміна управління відбудеться не лише в центральних органах влади. Депутати районних та обласних рад, яким довіряють жителі області, матимуть право обирати голову ради, він же буде головою виконавчого комітету. Майже так, як це було в той період, коли всенародно обрали Бориса Климчука, а потім депутати затверджували склад виконкому. Це означатиме певну свободу діяльності влади, обраної жителями регіону. Вона сміливіше відстоюватиме інтереси району, повніше використовуватиме всі резерви того чи іншого регіону. – Як відомо, збережуться посади голів облрайдержадміністрацій. Які будуть їхні функції? – Це буде переважно нагляд за дотриманням законів, координація органів, які мають загальнодержавні функції, в тому числі і правоохоронних. – Деякі лідери політичних сил, сильні господарники, яким нерідко доводилося вступати в конфлікти, відстоюючи громадські інтереси, кажуть, що було б справедливіше, якби голів рад обирали так само, як мерів. Чи не може таке статися, що багатий депутат, м’яко кажучи, задобрить більшість у раді? – Так, є тут глибокі підводні камені. Все те, що було у Верховній Раді, може перейти на місцеві ради. Це і шантаж, і підкуп, і обіцянки заради обрання тієї чи іншої особи. Є небезпека, що регіональні грошові “мішки”, які не пройшли в раду, спробують купити депутатів, щоб ті голосували за близьку їм кандидатуру. Тому дуже важливо, щоб була партійна дисципліна, бо партія відповідатиме за тих людей, які потрапили у виборчий список. Центральний штаб блоку Юлії Тимошенко поставив вимогу, щоб кандидатури до партійних списків районної і обласної ланки були широко обговорені громадськістю. Якщо є якісь натяки на недостойні вчинки чи сумнівні факти в біографії, трудовій діяльності кандидата і люди про це говорять, то місцеві осередки повинні це враховувати. – А чи не буде розбрату, відсутності злагоди між депутатами на місцевому рівні, враховуючи можливе проходження представників багатьох політичних сил до влади? – Згоден, що є елемент новизни, непевність у перших кроках нової влади, враховуючи недостатню партійну структурованість суспільства. Але я вважаю, що це буде тривати лише протягом літнього періоду, бо вже в серпні треба буде формувати бюджет регіону — районів, області на наступний рік. Адже тепер не треба буде чекати, коли цифри “спустять” з Києва. І процес формування плану соціально-економічного розвитку території змусить депутатів об’єднатися навколо конструктивних справ. Труднощі будуть, але ми їх переживемо. Будемо жити так, як сусіди – поляки, де не залежать від волі Президента чи іншої якоїсь фігури, бо права місцевого самоврядування дуже значні. Я навіть скажу таке: окремі керівники територіальних громад там мають легальну заробітну плату вищу, ніж у Президента Польщі. Але це відбувається на певних засадах: якщо вони розвивають промисли, влаштовують ярмарки, використовують корисні копалини тощо. – Сергію Володимировичу, але ж, здається, ще не визначені права місцевих органів виконавчої влади. А вибори стрімко наближаються. – Зрозуміло, що такі серйозні зміни в Конституції вимагають розгляду і затвердження Закону України про Кабінет Міністрів, Закону України про Президента, Закону про місцеві органи виконавчої влади тощо. Я якраз і входжу до складу так званої Конституційної комісії парламенту, якою уже розроблений проект Закону про Кабмін. Саме тепер, коли не відомо, хто буде новим прем’єр-міністром (кожна серйозна політична сила вважає, що це її лідер), парламент повинен прийняти такий закон — не під персону, а в інтересах держави. Вважаю, що в народних депутатів повинна прокинутись певна гордість за свою роботу і вони завершать цю каденцію ефективною кінцівкою. Як у спортсменів-боксерів, коли останній раунд багато значить. На жаль, не прийнято, лише надіслано в Конституційний суд після другого читання законопроект змін до Конституції, що стосується органів місцевого самоврядування. Ми повинні обов’язково сконструювати політичну реформу в повному масштабі і, зокрема, прийняти зміни, які розширяють реальні права органів місцевого самоврядування. – І судді Конституційного суду також будуть затверджені та приймуть присягу? Адже через його неукомплектованість немає правової оцінки важливих документів. – Наша фракція БЮТ визначилась, кого ми можемо підтримати (адже серед кандидатур є і наш земляк — Петро Воробей, професор юриспруденції), і брала участь у голосуванні на відміну від деяких інших. У чому складність? Конституційний суд України за керівництва Кучми дещо втратив авторитет. Зокрема, ним було прийнято рішення про можливість третього строку президентства Кучми. А це небезпечно для країни, бо прецедент може повторитися. Тому погоджуюсь з Литвином, що слід негайно обрати чотирьох суддів у парламенті і вони разом з чотирма іншими, визначеними Президентом, у присутності Віктора Ющенка, голови Верховного Суду, спікера виголосять присягу. Серед призначених Президентом суддів є також наш товариш по партії УРП “Собор” Віктор Шишкін, за якого ми ручаємось, бо це порядна людина. – Дуже скептично люди ставляться до роботи майбутнього парламенту: мовляв, буде втрачено вертикаль влади, в ньому буде безлад, більшість ні за що не відповідатиме. І що означає ідея, висунута Юлією Тимошенко про підписання передвиборної угоди між “Нашою Україною”, БЮТ і соціалістами, до чого уже негативно ставляться ці майбутні партнери? – Перш за все в проекті угоди закладено прості речі: політична сила, яка набере найбільшу кількість голосів, має право висувати свою кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Фракція, яка займе друге місце, матиме перевагу при формуванні керівництва парламентом. Що в цьому поганого? Наше завдання — зібрати помаранчеві сили. Щодо майбутнього парламенту, то я не розділяю песимістичних настроїв. Коаліція більшості повинна бути створена протягом місяця. Ще місяць надається для дебатів щодо затвердження кандидатури прем’єра, міністрів. Оскільки Президент може у випадку недотримання цих строків розпустити своїм указом парламент, то, запевняю, що інстинкт самозбереження заставить зробити це досить швидко. І тоді Верховна Рада діятиме так, як, приміром, у Литві. Там кількість законопроектів, які приймаються, мають співвідношення парламентської і урядової ініціативи приблизно один до чотирьох. У нас зараз ситуація майже протилежна, а це неправильно. Уряд повинен бути головним генератором, носієм власних законопроектів. Закони потрібні для його ефективної діяльності. – Сергію Володимировичу, пересічній людині дуже важко буде розібратися в тих довжелезних бюлетенях, яких буде чотири—п’ять. Що ви порадите? – Серед 45 партій і блоків є шість—сім головних політичних сил, які реально претендують на місце в парламенті. Кожний громадянин має право вибору. Відверто скажу: раніше я б голосував за одну із “зелених” партій, але знаю, що вона не пройде (попередні “зелені” просто обдурили населення екологічними обіцянками). Тобто, якщо я проголосую за якусь екзотичну партію, котра не пройде тривідсотковий бар’єр, то відповідно до Закону про вибори мій голос може дістатися політичній силі, яка мені ворожа. Слід пам’ятати, що, голосуючи за партії на цих виборах, ми разом з тим фактично обираємо прем’єр-міністра. Хто це буде? Можливо, ви здогадуєтесь!
