У номері газети за 4 березня ц.р. у добірці «Новини» була надрукована інформація «Невідомі напали вечірньої пори». У ній повідомлялось, що 27 лютого було вчинено напад на начальника управління культури Луцького міськвиконкому Юрія Войнаровського...
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ
У номері газети за 4 березня ц.р. у добірці «Новини» була надрукована інформація «Невідомі напали вечірньої пори». У ній повідомлялось, що 27 лютого було вчинено напад на начальника управління культури Луцького міськвиконкому Юрія Войнаровського.
Цими днями Юрій Васильович зателефонував до нас у редакцію. Він підтвердив факт «ЧП». Близько 20-ої години Юрій Васильович йшов до свого будинку, що по вулиці Світлій. Біля сусіднього під’їзду побачив високого молодого чоловіка. Як тільки минув його, почув за спиною кроки, оглянувся. У цей момент відчув сильний удар по голові, а потім — у праве плече. Юрій Войнаровський впав, а потім зумів піднятись і побачив, що розлючений чоловік наближається до нього з металевою трубою. Юрій Васильович не розгубився, схопив за ноги і звалив здорованя. Той, піднявшись із землі, почав втікати у бік річки Сапалаївки. Вдома дружина, побачивши закривавленого чоловіка, викликала працівників міліції і «швидку допомогу». Як відзначає Юрій Васильович, обидві служби прибули до нього на квартиру досить оперативно. Він лише у загальних рисах встиг розповісти правоохоронцям про те, що трапилося, бо медики наполягали негайно їхати в лікарню. У Луцькій міській клінічній лікарні потерпілому надали першу необхідну допомогу. Оскільки загальний стан дещо стабілізувався, він викликав таксі і поїхав додому. Вночі стало знову погано і він вранці попросив відвезти його у лікарню. Перед цим у нього вдома був слідчий міськвідділу внутрішніх справ, якому він детально розповів і показав на подвір’ї, де і як усе відбувалось, передав у міліцію лом, яким було вчинено напад. Тиждень Юрій Войнаровський перебував на стаціонарному лікуванні, зараз проходить амбулаторне оздоровлення вдома. — Що мене примусило звернутись у газету? — продовжує розмову Юрій Васильович. — Насамперед хотів би висловити свою особисту думку з приводу мотивів нападу, оскільки по місту поповзли різні чутки. Я не вважаю, що це була спланована акція, пов’язана з моєю службовою діяльністю. Я людина не конфліктна, за 15 років, перебуваючи на посаді начальника управління культури міськвиконкому, здається, не «нажив» собі ворога. Я не маю ніякого бізнесу, не буваю по вечорах у барах чи ресторанах, де міг би з кимось вступити у сварку чи суперечку. Тому, мені здається, недоречно розглядати напад як помсту. У перші хвилини, коли міліціонери прибули на мою квартиру, я розповів усе, що було на той час у моїх фізичних силах, віддав їм, як речовий доказ, майже метрову металеву трубу. І від госпіталізації зразу відмовився, сподівався, що усе обійдеться без стаціонару. До мене у ці дні телефонує чимало людей. Більшість — співчувають, бажають швидшого одужання. Але, здається, є й такі, котрі зловтішаються, вигадують різні версії, припущення з приводу події. Я ще раз хочу наголосити, що цей випадок вважаю звичайним хуліганським нападом, очевидно, з метою пограбування. Сподіваюсь також, що правоохоронні органи найближчим часом розкриють цей злочин, затримають нападника і остаточно з’ясуються його справжні наміри.
